Справа № 2-1748/2010 р.

   Р І Ш Е Н Н Я

      і м е н е м   У к р а ї н и

24 червня 2010 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

    головуючого судді                                             Кафтанова В.В.,

    при секретарі                            Змаженко Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпінь Київської області про  зобов’язання перерахувати  пенсію, -

в с т а н о в и в:

До Ірпінського міського суду в травні 2010 р. звернувся  ОСОБА_1 із зазначеним вище позовом, який мотивував тим, що він є інвалідом ЧАЕС 2-ї групи по захворюванням, пов’язаних з роботами по ліквідації аварії на ЧАЕС і перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Ірпінь Київської області. Відповідно до ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» його державна пенсія не може бути нижчою 8 мінімальних пенсій за віком. Згідно з ст. 50 цього Закону йому як потерпілому від наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії інваліду 2 групи, повинна призначатись додаткова щомісячна пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком. Однак, виплати пенсій передбачені зазначеними нормами проводились йому в неповному обсязі. Вказує, що він звернувся до відповідача з проханням про перерахунок пенсії, відповідно до вимог ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але отримав відмову.

           Просив зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпінь Київської області перерахувати та виплатити йому пенсію відповідно до вимог ст.ст. 49, 50, 54 ч. 4 ЗУ  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інваліду 2-ї групи і потерпілому 1 категорії з 01.01.2007 року із розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком державної пенсії та у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком додаткової пенсії за заподіяну шкоду здоров’ю з майбутнім перерахунком при зміні прожиткового мінімуму.

Позивач в судове засідання не з’явився, надав суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутність, позов просив задовольнити в повному обсязі.

           Відповідач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заперечення на позов, в якому посилається на те, що пенсія має бути розрахована з розміру  прожиткового мінімуму. Згідно ст. 50  та 24, ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», але п. 3 даної статті визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим законом, отже, для визначення основного розміру пенсії та розміру додаткової пенсії особам, що отримують пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неможливо застосувати розмір мінімальної пенсії за віком. У відповідності до ч. 1 ст. 67 даного Закону, конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України. З 01.07.2008 року згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим таких розмірів, зокрема, для інвалідів 2 групи, учасників ліквідації аварії – 820 грн. З 01.01.2008 року Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» розрахунок додаткової пенсії змінено, а саме встановлено у відсотках від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, так, для інвалідів 2 групи – 20 % прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Окрім того, відповідачем проводилися виплати пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в межах повноважень та в межах виділених коштів з державного бюджету для проведення виплат потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи. Просив відмовити позивачу в задоволенні позову.

Суд, дослідивши докази по справі, дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є інвалідом 2 групи, постраждалою внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, знаходиться на обліку в управлінні ПФУ в м. Ірпінь та отримує пенсію по інвалідності, в розмірі, передбаченому Постановами Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 № 1, від 13.07.2004 № 894, від 27.12.2005 № 1293, виходячи з розрахункової величини 19,91 грн., 22,30 грн. та 540,00 грн. відповідно.

Встановлені судом обставини визнаються сторонами, а тому відповідно до ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Спірні правовідносини регулюються ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 49 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а)державної пенсії, б)додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно з ч. 4 ст. 54 цього ж Закону в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановлено, що інвалідам II групи, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 20 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (підпункт 12 пункту 28 розділу ІІ Закону), а у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів II групи інвалідності, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (підпункт 15 пункту 28 розділу ІІ Закону).

Зазначені норми були визнані неконституційними рішенням Конституційного суду України від 22.05.08 № 10-рп/2008, а тому після винесення цього рішення відновили свою дію норми ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що діяли до внесення в них змін.

Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що відповідач незаконно нараховував та виплачував позивачу пенсію в меншому розмірі ніж вимагають норми ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Доводи відповідача у письмовому запереченні про необхідність застосування постанов Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 № 1, від 13.07.2004 № 894, від 27.12.2005 № 1293, від 28.05.2008 № 530, від 16.07.2008 № 654 для визначення розміру пенсії позивачу необґрунтовані, оскільки зазначеними постановами встановлено розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, в меншому розмірі та в твердій грошовій сумі, що суперечить ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якими встановлено розмір пенсії у відсотковому відношенні до мінімальної пенсії за віком.

В даному випадку мають враховуватися засади пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами та вимоги ст. 92 Конституції України, згідно якої виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина (п.1) та основи соціального захисту (п. 60).

Норма ч. 5 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається Кабінетом Міністрів України, не береться судом до уваги, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону та інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

Зі статей 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Не заслуговують на увагу посилання відповідача, що розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише для призначення пенсії вперше за правилами, передбаченими частиною першою ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене суд не бере до уваги положення ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не може бути підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вивчивши доводи позивача та заперечення відповідача, суд дійшов висновку, що дії відповідача по нарахуванню позивачу пенсії в розмірі меншому, ніж встановлено законом, є незаконними, а тому з метою захисту прав позивача такі дії слід припинити, зобов’язавши відповідача зробити позивачу перерахунок та виплату пенсії відповідно до вимог ст.ст. 49, 50, 54 ч. 4 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 14.05.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по день пред’явлення позову- 14.05.2010р.

Вирішуючи вимоги про зобов’язання відповідача перерахувати та виплатити основну та додаткову пенсію позивачу з 01.01.2007 р. по 14.05.2007 р., суд керується наступним.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Судом встановлено, що позивач в період з 01.01.2007 р. не отримував пенсію, у розмірі встановленому законом, однак звернувся з даним позовом до суду лише 14.05.2010 р., причини пропуску строку позовної давності суду не повідомив, тому суд відмовляє в позові про перерахування та виплату основної та додаткової пенсії позивачу за період з 01.01.2007р. по 14.05.2007р. у зв’язку із пропуском позивачем строку позовної давності та відсутністю поважних підстав для його поновлення.

Щодо вимог позивача про зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсій за період з 01.01.2008 р. по 22.05.2008 р., то суд відмовляє позивачу в задоволенні позову в даній частині, оскільки в цей час діяли норми ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням змін, внесених Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік” та Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які не були визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України, в зв'язку з чим відповідач правомірно виплачував позивачу пенсії відповідно до даних норм.

Суд також відмовляє позивачу у задоволенні вимог щодо зобов’язання відповідача проводити нарахування пенсії позивачу в подальшому відповідно до вимог закону, оскільки, відповідно до ст. 1 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. На даний час позивач не надав доказів порушення його прав відповідачем в майбутньому. В разі порушення відповідачем в майбутньому прав, свобод та інтересів позивача він зможе звернутись за їх захистом до суду.

            Позивача, як постраждалу від аварії на ЧАЕС, звільнено ст. 4 Декрету КМ України «Про державне мито» від сплати судового збору.

Суд також звільняє Управління Пенсійного фонду України в м. Буча Київської області від сплати судового збору згідно з п. 34 ст.4 Декрету КМ України «Про державне мито» і відносить витрати по судовому збору за рахунок держави.

На підставі ст. 19 Конституції України, ст. 14, 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпінь Київської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1, як інваліду 2-ї групи, потерпілому внаслідок аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, основну пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст.ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 14.05.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 14.05.2010р.

 В іншій частині позову відмовити.

            Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження на протязі 10 днів із послідуючою подачею апеляційної скарги на протязі 20 днів або шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10 днів.

            Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

            З повним рішенням суду сторони по справі зможуть ознайомитись 29.06.2010 р.

Суддя                                                                                                               В.В. Кафтанов