Справа № 2-195/10

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 червня 2010 року  

Шевченківський районний суд м. Львова

 в складі: головуючої    – судді       Баєвої О.І.

                   при секретарі   -               Харечка І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансуспіх», ОСОБА_3 третя особа – ВАТ СК «Універсальна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

у с т а н о в и в:

Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідачів про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Просять стягнути з ТзОВ «Трансуспіх» в користь ОСОБА_1 37032,97 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди, стягнути з ТзОВ «Трансуспіх» та ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.  

В обгрунтування позовних вимог зазначають,  що 03 вересня 2008 року о 15.15 год. в м. Львові відбулася дорожньо-транспортна пригода. Учасниками цієї пригоди були ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Автомобіль «Фольксваген», яким керував ОСОБА_2 належить на праві власності позивачу ОСОБА_1, автомобіль марки «Богдан-09202», яким керував ОСОБА_3 належить ТзОВ «Трансуспіх». Постановою про притягнення до адміністративної  відповідальності ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні ДТП.

Внаслідок зіткнення автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень на загальну суму 56311,50 грн. ВАТ СК «Універсальна» було відшкодовано позивачці шкоду завдану в наслідок ДТП в сумі 19278,53 грн., однак не відшкодовано решту суми пошкоджень. З огляду на це просить постановити рішення, яким стягнути з відповідача 37032,97 грн.

Крім того внаслідок ДТП позивачам було завдано і матеріальну шкоду, оскільки внаслідок повного пошкодження автомобіля їх звичне життя змінилося, вони були обмежені в можливості пересування, що призводило до постійних нервувань та стресів. Заподіяну моральну шкоди позивачі оцінюють в 5000 грн. кожен.

В судовому засіданні позивачі  та їх представник позовні вимоги підтримали повністю, давши пояснення аналогічні тим, що викладені в поданому до суду позові.

Представник відповідача ТзОВ «Трансуспіх» Чліянц С.А. проти задоволенні позовних вимог заперечив, вказав, що позивач ОСОБА_1 не має права на відшкодування матеріальних збитків з ТзОВ, оскільки вони отримала таке відшкодування із страхової компанії. Крім того вказує, що немає підстав і для відшкодування моральної шкоди,  оскільки отримання такої позивачами не доведено.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечив, вказав, що він працював водієм на ТзОВ «Трансуспіх», а тому підстав того, щоб він відшкодовував завдані позивачу ОСОБА_2 моральні збитки немає.

Представник третьої особи – ВАТ СК «Універсальна» в судовому засіданні при вирішення даного спору поклався на рішення суду та додатково пояснив, що позивачу ОСОБА_1 було виплачено страхове відшкодування, причинене пошкодженням автомобіля за виключенням вартості залишки автомобіля. Жодних претензій до суми виплат позивачі не мали.

Заслухавши пояснення сторін, з’ясувавши дійсні обставини справи, права та обов’язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що  позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 03 вересня 2008 року близько 15.45 год. в м. Львові відбулася дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої були позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 Внаслідок зіткнення автомобіль позивача зазнав технічні ушкодження.

На час дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Богдан», яким керував ОСОБА_3 знаходився у власності відповідача ТзОВ «Трансуспіх». ОСОБА_3 працював у даному ТзОВ водієм.

Цивільно-правова відповідальність ТзОВ «Трансуспіх» була застрахована у ВАТ СК «Універсальна» полісом ВВ/9583783 від 28.08.2008 року. Після настання ДТП позивачі звернулися в страхову компанію, де було замовлено та проведено автотоварознавчу оцінку автомобіля та встановлено, що вартість матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля становить 31378,53 грн.

Оскільки автомобіль було визнано знищеним, а його залишки не було передано страховику, то виплата страхового відшкодування була проведена за виключенням вартості даних залишків та становила 19278,53 грн. Між позивачем ОСОБА_1 та страховою компанією було підписано акт погодження вартості залишків автомобіля від 04.12.2008 року.

У відповідності до ст. 36 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо особа, яка має право на отримання відшкодування, не задоволена рішенням страховика щодо виплати страхового відшкодування, вона має право подати до МТСБУ скаргу про перегляд вищезазначеного рішення. Якщо прийняте МТСБУ рішення не задовольняє таку особу, то вона має право подати позов до суду щодо відшкодування шкоди в установленому законом порядку.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 ствердила, що дійсно на момент виплати страхового відшкодування вона погоджувалася на таку суму виплат, оскільки їй потрібно було кошти. Претензій до страхової компанії з приводу такої виплати вона не має.

У відповідності до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

В судовому засіданні встановлено, що жодних претензій до суми виплати страхового відшкодування позивачі не пред’являли, а тому у задоволенні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди позивачу, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди слід відмовити.

Що стосується відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, то згідно ст. 1187 ч. 2 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31.03.1995 р. №4, позивачем має бути доведено в чому полягає ця шкода, з яких міркувань він виходив визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

В судовому засіданні позивачі кожен окремо навели міркування, з яких вони виходили, визначаючи розмір моральної шкоди. Зокрема те, що руйнування та поломка автомобіля викликало  у них душевні та моральні страждання, крім того під час аварії позивач ОСОБА_2 відчув сильний страх та фізичний біль, що завдало йому страждання, а позивач ОСОБА_1 є інвалідом 2-гої групи та руйнування автомобіля спричинило їй додаткові незручності, оскільки вона не має можливості вільно пересуватися та відвідувати лікарів. .

За таких обставин суд, із врахуванням характеру і тривалості страждань кожного позивача, приходить до висновку, що позов в частині стягнення з відповідача моральної шкоди слід задовольнити частково. Відповідальність за відшкодування моральної шкоди слід покласти та ТзОВ «Трансуспіх, оскільки встановлено, що на час дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Богдан 09202» належав ТзОВ, роз’яснивши в разі відшкодування шкоди право зворотної вимоги про стягнення виплаченої суми з відповідача ОСОБА_3

Таким чином суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 74, 209, 210, 212, 12, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 23, 1167, 1172, 1187, 1194  ЦК України, Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ТзОВ «Трансуспіх» в користь ОСОБА_1  2000 (дві тисячі) грн. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ТзОВ «Трансуспіх» в користь ОСОБА_2 2000 (дві тисячі) грн. у відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                                                                               Баєва О.І.