__________________________________________________________________________                                                

                                                                                                                                  Справа № 2-68/10.                        

                              РІШЕННЯ

                      ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

9 червня 2010 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого-судді:      Сватаненка В.І.

за участю секретаря:      Забегловської Ю.Г.,

представників: позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2, позивача Одеської міської ради – Горголюк-Мисюри О.С., відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6; відповідача Управління земельних ресурсів ОМР – Польщиної Т.Л.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 - «Про усунення перешкод в приватизації земельної ділянки»;

ОСОБА_5 до ОСОБА_1, треті особи Одеська міська рада, виконком Одеської міськради, управління земельних ресурсів Одеської міськради – «Про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди»;

Одеської міської ради до ОСОБА_1 – «Про визнання використання земельної ділянки звільнення земельної ділянки», -

                               ВСТАНОВИВ:

21.11.2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів про усунення перешкод у приватизації земельної зобов’язання прийняти проект землеустрою, по якому просить суд усунути йому – позивачу перешкоди у приватизації його земельної ділянки по АДРЕСА_1 та введенню належного позивачу житлового будинку на зазначеній земельній ділянці в експлуатацію, шляхом визнання безпідставною відмову відповідача в наданні погодження меж земельної ділянки та введення будинку в експлуатацію, а також просить суд зобов’язати Управління земельних ресурсів Одеської міської ради прийнятий проект землеустрою щодо відведення позивачу ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_1 у приватну власність у встановленому законом порядку, посилаючись на те, що ОСОБА_5 перешкоджає позивачу у здійсненні його права власності.

23.12.2008 року відповідач - ОСОБА_5 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди, по якому просить суд визнати відомості та доводи ОСОБА_1 та його представника стосовно самозахоплення ОСОБА_5 земельної ділянки, що належить Одеській територіальній громаді, такими що не відповідають дійсності, визнати дії відповідача та його представника по розповсюдженню недостовірних відомостей протиправними та такими, що порушують право позивача на повагу до його честі та гідності, стягнути з відповідача на його – позивача користь заподіяну моральну шкоду у розмірі 5000 грн., а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, посилаючись на те, що ОСОБА_1 розповсюджує недостовірну інформацію стосовно ОСОБА_5

13.02.2009 року третя особа – Одеська міська рада звернулась до суду з самостійними вимогами до ОСОБА_1 про звільнення земельної ділянки, по якій просить суд визнати самочинним використання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 290 кв.м. за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_1, а також зобов’язати ОСОБА_1 звільнити вказану земельну ділянку, посилаючись на те, що земельна ділянка належить територіальній громаді, а не ОСОБА_1

Представник ОСОБА_1 позов свого довірителя підтримав та просив суд його задовольнити у повному обсязі, позов ОСОБА_5 та ОМР не визнав, заперечував проти їх задоволення, посилаючись на їх необґрунтованість.

Представник ОСОБА_5 позов свого довірителя підтримав, просив суд його задовольнити у повному обсязі, заперечуючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, та не заперечуючи проти задоволення позову ОМР.

Представник ОМР свій позов підтримав та просив суд його задовольнити, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Суд, вислухавши доводи, думку та пояснення учасників судового розгляду, ознайомившись та дослідивши матеріали цивільної справи, надані та витребуванні докази, вважає позов ОСОБА_1 підлягаючим задоволенню, у задоволенні позовів ОСОБА_5 та ОМР слід відмовити на підставі встановлених обставин по справі.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України у редакції2003 року та ЗК України.

По справі встановлені наступні фактичні обставини.

Відповідно до п. 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України громадяни, які мають в постійному користуванні земельні ділянки, але по діючому Кодексу не можуть їх мати на такому праві, повинні переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Як вбачається з проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_1 ці вимоги діючого законодавства України виконав.

6.04.2006 року ОСОБА_1 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу купив будинок зі спорудами, розташованими на земельній ділянці площею 877 кв.м. по АДРЕСА_1 (а.с.20), зареєструвавши договір у КП «ОМБТІ і РОН» 10.04.2006 року (а.с.21).

13.04.2006 року ОСОБА_1 звернувся в установленому порядку до ОМР з заявою про приватизацію вказаної земельної ділянки (а.с.127), додавши до заяви всі необхідні узгодження, в тому числі висновок УЗР та УАМ ОМР від 24.11.2006 року про можливість приватизації земельної ділянки площею  0,0890 га., яка знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_1 (а.с.137), та 30.11.2006 року рішенням № 649-У ОМР (а.с.131) йому було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної вище земельної ділянки вказаного розміру, якою він користувався на підставі передачі йому прав на неї попереднім власником будинку.

8.05.2007 року ОСОБА_1 отримав від ІДАБК висновок про виконання будівельних робіт свого житлового будинку за вказаною адресою (а.с.37).

15.12.2008 року актом державної приймальної комісій житловий будинок ОСОБА_1 був ведений в експлуатацію (а.с.83-86), що було зареєстровано розпорядженням КРА ОМР 15.12.2008 року (а.с.87), на підставі яких ОСОБА_1 отримав 29.12.2008 року свідоцтво про право власності на будинок (а.с.88).

Судом приймається до уваги, що відповідно з довідки ДПІ від 11.06.2009 року ОСОБА_1 сплачує земельний податок із розрахунку, що він користується земельною ділянкою площею 0,0890 га. (а.с.104).

Згідно вимог п. 6 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, який розташований на землях державної або комунальної власності, площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою ніж максимальний розмір земельних ділянок її відповідного цільового призначення, визначених ст. 121 ЗК України ( в даному разі - не менш ніж 0,10 га.). Таким чином, згідно цих вимог Закону ОСОБА_1 на цей час має отримати для приватизації не 0,089 га., а не менше ніж 0,10 га.

Вказаним вище Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю»  не передбачено в даному випадку згоди суміжних землекористувачів на приватизацію земельної ділянки,яка знаходиться в фактичному користуванні.

З відповіді ЦДЗК від 3.12.2008 року вбачається, що земельні ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не перетинаються (а.с.12).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 в 2004 році надав письмову згоду на приватизацію зазначеної земельної ділянки попередньому землекористувачу ОСОБА_9 (а.с.177), у якого купив житловий будинок ОСОБА_1

Згідно діючого законодавства в такому разі права на земельну ділянку переходить на тих самих умовах і в такому ж обсязі до покупця. Таким чином, згода на приватизацію пов’язана з земельною ділянкою, а не з особою землекористувача.

Під час розгляду справи, представник ОСОБА_5 не заперечував, що письмову згоду на приватизацію земельної ділянки ОСОБА_9 його довіритель давав.

Розглядаючи справу повно та всебічно, суд дає правову оцінку позовним вимогам ОСОБА_5

ОСОБА_5 просить визнати відомості про незаконне самозахоплення ОСОБА_5 земельної ділянки такими, що не відповідають дійсності.

Причиною звернення до суду з позовною заявою ОСОБА_1 було призупинення приватизації УЗР по листу ОСОБА_5 (а.с.7), який вважав, що він не давав згоди на приватизацію як суміжний землекористувач.

З отриманих на запит адвоката документів ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомітету України по земельних ресурсах» від 3.12.2008 року стало відомо, що в автоматизованій системі не визначено те, що ОСОБА_5 приватизував земельну ділянку, суміжну з ОСОБА_1

З пояснень представника ОСОБА_1 вбачається, що в уточненнях ОСОБА_1 до позовної заяви, враховуючи цю інформацію, був зроблений висновок, що ОСОБА_5 незаконно захопив суміжну земельну ділянку.

Згідно п. 17 підп. 3 Постанови № 1 Пленуму ВСУ від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» інформація, зазначена у позовній заяві, адресованій суду не може бути підставою для захисту честі та гідності, коли ця інформація була підставою пред’явлення позову і стосувалась його предмета.

Таким чином, інформація про незаконність отримання суміжної земельної ділянки ОСОБА_5 стосується предмета позову і тому не може підлягати судовому захисту у порядку захисту честі та гідності.

Судом також враховується, що діюче законодавство не передбачає отримання згоди на приватизацію у ОСОБА_10, оскільки земельна ділянка у нього не вилучалась ( ч. 6 ст. 118 ЗК України).

Як видно з матеріалів справи ОСОБА_5 3.06.2002 року було отримано державний акт на земельну ділянку площею 550 кв.м. для будівництва житлового будинку, незважаючи на те, що в нього вже був побудований будинок на сусідній ділянці, яку він отримав раніше.

15.03.2004 року УЗР ОМР зробило висновок, що ОСОБА_5 приступив до освоєння отриманої в 2002 році земельної ділянки, та почав будівництво жилого будинку, зробив кам’яну огорожу, але площа, яку планувалось передати йому у приватну власність виявилась менш, ніж проектувалось, що відбулось в результаті помилкового винесення її меж в натуру (а.с.54).

Тому були внесені зміни в раніше прийняте рішення ОМР та 20.04.2004 року рішенням ОМР збільшено передану у власність земельну ділянку з 550 кв.м. до 736 кв.м.

Передача земельної ділянки безкоштовно у власність громадянам в межах норм, визначених ЗК України, проводиться один раз по кожному виду землекористування (ч. 4 ст. 116 ЗК України).

Згідно діючого законодавства, громадяни, які використали своє право на безоплатну приватизацію, мають право на викуп земельних ділянок більшого розміру за приватизовані.

Згідно ст. 60 ЦПК України позивач повинен надати суду разом з позовною заявою про захист честі та гідності і відшкодування моральної шкоди докази того, що йому завдано суттєвих моральних та психічних страждань. ОСОБА_5 не зазначив, з якими людьми погіршились його відносини та ділові зв’язки, не надано доказів того, що він вимушений у зв’язку з недостовірними даними затратити додаткові зусилля для організації свого життя.

Позивачем ОСОБА_5 не надано доказів розміру шкоди.

За таких обставин вимоги ОСОБА_5 про захист своєї честі та гідності та визнання інформації про незаконність захоплення земельної ділянки не підлягають задоволенню.

Представником ОМР на підтвердження своїх позовних вимог не було надано жодного належного, письмового, об’єктивного та обґрунтованого доказу, доводи представника ОМР є надуманими та безпідставними.

ОСОБА_1 придбав будинок зі спорудами, які відповідно до технічного паспорту знаходились на земельній ділянці площею 877 кв.м. Споруди, як видно з технічного паспорту та реєстру прав власності, належали колишнім власникам і згідно договору купівлі-продажу будинку стали  власністю ОСОБА_1

З плану земельної ділянки технічного паспорту будинку, який придбав ОСОБА_1 у встановленому законом порядку, виконаної в масштабі 1:500 видно, що будівлі за літ. Д,Е,Г,В знаходяться на земельній ділянці площею 877 кв.м. Ці будівлі та споруди також передані на підставі договору-купівлі продажі ОСОБА_1 і таким чином право на користування на земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу даних будівель та споруд.

У зв*язку з наведеним не можуть відповідати дійсності доводи представника ОМР, що ОСОБА_1 спочатку самовільно захопив земельну ділянку площею 277 кв.м., а в 2008 році площа захопленої земельної ділянки склала 890 кв.м.

Судом було встановлено, та ніким із сторін не спростовано, що ОСОБА_1 придбав з нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу не тільки житловий будинок, а також і споруди, які знаходились на земельній ділянці у користуванні колишніх власників кілька десятиліть, на площі саме 877 кв.м.

Крім того, в позові ОМР не зазначила та не надала відповідних доказів в яких саме межах підлягає вилученню земельна ділянка площею 277 кв.м.

Так, згідно ч. 5 ст. 120 ЗК України при переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Згідно п. 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України ОСОБА_1 зобов’язаний був переоформити право користування на право приватної власності на земельну ділянку, що перейшла в його користування, на підставі та в порядку ст. ст. 116-118 ЗК України, у зв’язку з чим через декілька днів після купівлі-продажу він в відповідності до вимог діючого законодавства звернувся з заявою до ОМР, яка була прийнята до провадження, розглянута та надана згоду на проведення землевпорядних робіт і виготовлення документації.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю» від 5.11.2009 року № 1702-У1( Голос України, 10.12.2009 р) визначає, що (ст. 120, п.2), якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває в користуванні, то в разі набуття права власності на ці об’єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

В разі набуття права на жилий будинок, який розташований на землях державної або комунальної власності, площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою,ніж максимальний розмір земельних ділянок її відповідного цільового призначення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.7, 8, 10, 11,  15, 209, 212, 213, 214, 215, 223, 294  ЦПК України, 118, 120, 158 ЗК України, ст. ст. 15, 16, 23, 1167 ЦК України, суд, -                    

                                     ВИРІШИВ :

 Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 -  «Про усунення перешкод в приватизації земельної ділянки» - задовольнити повністю.

 Усунути перешкоди ОСОБА_1 в приватизації земельної ділянки у м. Одесі, АДРЕСА_1 та визнати безпідставною, порушуючою його право на приватизацію земельної ділянки, відмову ОСОБА_5 в наданні погодження меж земельної ділянки.                                  

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1, треті особи: Одеська міська рада, виконком Одеської міськради, управління земельних ресурсів Одеської міськради – «Про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди» та позов Одеської міської ради до ОСОБА_1 – «Про визнання використання земельної ділянки звільнення земельної ділянки» - залишити без задоволення.                  

 Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а також подання апеляційної скарги до Київського районного суду м. Одеси протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя :