Справа № 2-84/10

                                      РІШЕННЯ

                                                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2010 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого-судді – Сватаненко В.І.

за участю секретаря – Забегловської Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 – «Про визнання недійсним договору довічного утримання», -  

                                    ВСТАНОВИВ:

22.11.2007 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним договору довічного утримання, по якому просить суд визнати недійсним нотаріально посвідчений договір довічного утримання від 20.08.2005 року, укладений між відповідачем та матір’ю позивача – ОСОБА_3 щодо 58/100 частин квартири АДРЕСА_1 .Жукова у м. Одесі, посилаючись на те, що ОСОБА_3 на момент укладання договору не усвідомлювала значення своїх дій, не могла керувати ними через психічне захворювання.

Представник позивача доводи свого довірителя підтримав та просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на те, що ОСОБА_3 на момент укладання договору довічного утримання з відповідачем розуміла значення своїх дій, а також надав судові письмову заяву від 25.05.2010 року, по якій просить суд справу розглядати за його відсутності (а.с.141).

Суд, вислухавши думку, доводи та пояснення учасників судового розгляду, вислухавши пояснення свідків, ознайомившись з матеріалами справи, наданими та витребуваними доказами, висновком судової посмертної експертизи, вважає позов підлягаючим задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин по справі.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України у редакції 2003 року.

По справі встановленні наступні фактичні обставини.

Судом було встановлено та ніким не спростовано, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 та дружиною ОСОБА_4, якому відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру від 31.03.1998 року належала вказана квартира (а.с.11), 58/100 частин якої він за нотаріально посвідченим договором дарування від 7.09.1998 року подарував матері позивача – ОСОБА_3 (а.с.12).

23.07.2004 року мати позивача ОСОБА_3 склала нотаріально посвідчений заповіт, за яким усе належне їй на день смерті вона заповіла позивачу (а.с.7).

З матеріалів справи, а саме з амбулаторної карки ООПНД та медичної картки ООПЛ № 2 вбачається, що у 2005 році ОСОБА_3 стала хворіти, в неї почались психічні розлади, у зв’язку з чим у період з січня по березень 2005 року, а також у червні 2006 року вона проходила відповідне лікування.

З доводів позивача вбачається, що у зв’язку з тим, що вона фактично проживає за межами території України, вона була позбавлена можливості постійно знаходитись біля ОСОБА_3 та доглядати за нею, у зв’язку з чим вона звернулась по допомогу до відповідача з проханням допомагати її матері, для чого щомісячно надсилала кошти для здійснення відповідної допомоги.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, у зв’язку з чим відкрилась спадщина на належне їй майно, спадкоємцем якого за заповітом є її донька – позивача, яка у встановленому законом порядку 7.11.2008 року звернулась до нотаріальної контори з метою прийняття спадщини після смерті своєї матері (а.с.8), після чого позивачу стало відомо, що 20.08.2005 року ОСОБА_3 уклала нотаріально посвідчений договір довічного утримання з відповідачем (а.с.9).  

Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені (ч. 1 ст. 225 ЦК України).

У зв’язку з посиланнями позивача на те, що її мати не могла розуміти значення своїх дій та не могла ними керувати на час складання та підписання договору довічного утримання через психічний розлад, судом ретельно досліджуються надані докази щодо стану здоров’я спадкодавця ОСОБА_3

 Суд, оцінюючи різні аспекти відмінних особливостей, які характеризують події правової дії (складання та підписання договору довічного утримання 20.08.2005 року) ОСОБА_3, в цілому вказує, що із показань свідків (ОСОБА_5, ОСОБА_6) вбачаються психопатологічні значимі опису поведінки ОСОБА_3, які відповідали принципу узгоджуваності з даними медичної документації та просторово-часовому фактору.

З показань зазначених свідків вбачаються психічні розлади у ОСОБА_3, зокрема, на момент складання та підписання нею договору довічного утримання з відповідачем.        

З метою встановлення стану спадкодавця ОСОБА_3 на момент складання та підписання договору довічного утримання з відповідачем судом була призначена посмертна судово-психіатрична експертиза, акт (висновок) судом був ретельно досліджений та проаналізований.

Відповідно до ст. 66 ЦПК України висновок експерта – докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, задані судом.

Так, з висновку акта № 988 від 26.10.2009 року комісійної посмертної судово-психіатричної експертизи, проведеної судовими експертами Одеської обласної клінічної психіатричної лікарні № 1, вбачається, що ОСОБА_3 у період з січня 2005 року, в тому числі й на момент підписання (складання) нею доогвору довічного утримання 20.08.2005 року, страждала стійким психічним розладом, у вигляді органічного психічного розладу судинного ґенезу з нарощуваним дісмнестичним слабоумством, галюцінаторно-пароноїдний епізод по анамнезу, з літку 2006 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 – атеросклеротичною деменцією. ОСОБА_3 у період підписання (складання) договору довічного утримання від 20.08.2005 року, не розуміла значення своїх дій та не керувала ними (а.с.126-138).

Висновок судових експертів є повним, оскільки експертами були дослідженні всі подані йому об’єкти, надані вичерпні відповіді на порушенні перед ними питання. Висновок є ясним, оскільки чітко викладений та має визначений, конкретний характер.

Розглядаючи справу повно та об’єктивно, суд враховує та приймає до уваги, що комісією експертів надано повна, категорична та конкретна відповідь щодо стану ОСОБА_3 на день складання та підписання договору довічного утримання.

У суду є законні та допустимі підстав вважати, що ОСОБА_3 на час складання та підписання договору довічного утримання 20.08.2005 року не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними через психічні розлади, у зв’язку з чим договір довічного утримання від 20.08.2005 року є недійсним, а тому позов ОСОБА_1 про визнання договору довічного утримання слід задовольнити у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 8, 10, 11, 15, 209, 212-215, 223, 294 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 203, 215, 225 ЦК України, суд, -  

                              ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 – «Про визнання недійсним договору довічного утримання» - задовольнити.

Визнати недійсним нотаріально посвідчений договір довічного утримання від 20.08.2005 року, зареєстрований Першою одеською нотаріальною конторою в реєстрі за № 3-1937, за яким ОСОБА_3 передала у власність (відчужила) ОСОБА_2 58/100 частин квартири АДРЕСА_1 .Жукова у м. Одесі.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а також подання апеляційної скарги до Київського районного суду м. Одеси протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

      Суддя: