Справа № 2- 161/2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2010 року Н-Сіверський районний суд Чернігівської області

в складі:

головуючого судді – Бараненка С.М.

при секретарі – Шкурат О.Г.

за участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Н-Сіверський справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні шляхом звільнення земельної ділянки від самовільно встановленої огорожі,-

В С Т А Н О В И В :

    ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні шляхом звільнення земельної ділянки від самовільно встановленої огорожі мотивуючи позов тим, що він  є власником будинку АДРЕСА_1, а відповідач є сусідом. Заїзд до їхніх будинків спільний. У 1989 році ОСОБА_2 самовільно, без урахування генерального плану земельної ділянки всупереч раніше наданих  йому районним архітектором креслень по упорядкуванню меж земельних ділянок так, щоб кут його огорожі проходив по осевій лінії заїзду, ширина якого ст ановить 5 метрів, встановив огорожу на його земельній ділянці і перегородив під”їзд до його будинку.

    В судовому засіданні позивач  заявлений позов підтримав в повному обсязі і до викладеного в позовній заяві додав, що  відповідач захопив його землю і це заважає йому завозити сіно в сарай.

    Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі і пояснив суду, що він паркан встановив згідно замірам архітектури, де йому показали лінії там він і поставив паркан, тобто він стоїть згідно плану. У нього ширина воріт 3,4 м., а у відповідача 3,7 м.

    Представник третьої особи на стороні відповідача Н-Сіверської міської ради Коршун М.І. в судовому засіданні дав пояснення, що позов задоволденню не підлягає в повному обсязі, так-як   відповідач прав позивача не порушує, землі, якими вони користуються і де стоїть паркан відповідача належать міськраді.. Позивач, говорить, що паркан відповідча заважає йому завозити сіно в сарай, але ж у нього ширина воріт 3,7 м. і хіба, що комбайном він у двір не заїде. Крім того позивач збудував самовільно на землях міської ради сарай про який він говорить і літню кухню. Розміри сараю 4х8 м.  

    Заслухавши пояснення сторін та дослідивши зібрані по справі докази  суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав. Він був в складі комісії. Яка виїжджала на місце де проживають сторони і під час замірів було встановлено, що відповідач ще собі самовільно захопив 4 метри погонних земельної ділянки і якщо перенести паркан, як просить позивач, то його площа ще збільшиться. Паркан у відповідача встановлений по межі земельної ділянки, якою користується позивач.

    Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.    

    Згідно ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських Рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

    Згідно ст. 31 Закону України “ Про місцеве самоврядування в Україні” виконавчим органам міських рад належить право надання відповідно до законодавства дозволу на спорудженняо об'єктів містобудування незалежно від форм власності.

    Згідно ст. 22 Закону України “Про основи містобудування” - Забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

    Надані позивачем і наявні в матеріалах справи докази (відповіді різних служб і органів) не можуть братись судом до уваги, так-як є простими ксерокопіями і не завірені мокрими печатками /а.с.18-19/.

    До доказів наданих представником третьої особи суд відноситься, як до таких що відповідають фактичним обставинам справи і підтверджують відсутність порушень закону зі сторони  відповідача /а.с. 36-39/.

    Натомість в судовому засіданні було встановлено, що паркан відповідача збудований на землях міської ради, а позивач самовільно на землях міської ради збудував сарай розміром 4Х8 м. кв. і з його пояснень саме, щоб завезти в цей сарай сіно необхідно як просить позивач у позові звільнення земельної ділянки від самовільно встановленої огорожі відповідачем. Також відповідачем не надано суду жодного доказу, що відповідач будь-яким чином сворив перешкоди для  під”їзду  до будинку позивача.

    Така поведінка позивача є недобросовісною і не грунтується на  вимогах, закону, так-як позивач просить звільнити земельну ділянку, яка йому не належить, від паркана відповідача так-як паркан заважає йому обслуговувати незаконно збудований сарай.    

    Аналізуючи в сукупності вище викладене суд остаточно приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі у зв’язку з недоведеністю заявлених позовних вимог.

    Так-як в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі то судові витрати понесені позивачем при зверненні до суду згідно ст. 88  ЦПК України стягненню з відповідачів на користь позивача не підлягають.

    Виходячи з вище викладеного та керуючись ст. ст. 215, 88, 60 ЦПК України, ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» та ЗУ «Про архітекрутурну діяльність», суд-

В И Р І Ш И В :

    В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні шляхом звільнення земельної ділянки від самовільно встановленої огорожі  – ВІДМОВИТИ в повному обсязі.

    Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Н-Сіверський райсуд шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви на апеляційне оскарження, та протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження апеляційної скарги.

    Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк , встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

    Головуючий:                                                                                   С.М. Бараненко