Справа № 2-475

                                                                                                           2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І МЕНЕМ   У К Р А Ї Н И

24 березня 2010 року Котовський міськрайонний суд Одеської області

в складі:                                      г о л о в у ю ч о г о судді – Нікітішина В.П.

             при с е к р е т а р і   -  Бондаренко Н.І.

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в м. Котовську Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на цілий житловий будинок з надвірними будівлями,

                                                                ВСТАНОВИВ:      

  Позивач 14.12.2009 року звернувся в суд з цим позовом, вказуючи, що навесні  2007 року придбав у відповідача за договором купівлі-продажу цілий житловий будинок з господарськими будівлями й спорудами по АДРЕСА_1. Цей факт підтверджується письмовою розпискою відповідача про отримання 30000 грн. за проданий будинок. Однак оформити своє право власності на будинок в Котовському МБТІ він не в змозі, оскільки відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення цього договору. Крім цього є самовільно збудована літня кухня під літ. «Е-1». Тому  у відповідності до ч.2 ст.220 ЦК України просив постановити рішення суду, яким визнати дійсним договір купівлі-продажу цього будинку з відповідними господарськими будівлями, що мав місце між ними в  2007 році та визнати за ним право приватної власності на цей житловий будинок відповідними господарськими будівлями.

         В ході розгляду справи у суді позивач підтримав свій позов у повному обсязі.

Представник відповідача за довіреністю, ОСОБА_4, проти позову не заперечувала. Вказувала, що її чоловік, який є позивачем у справі, придбали цей будинок у її довірителя, який після цього виїхав у невідомому напрямку. Оформити договір у нотаріальному порядку немає можливості із-за відсутності даних щодо розлучення продавця будинку зі своєю дружиною. Тому позивачем було заявлено цей позов.  

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку про наступне.  

 Згідно ст. 220 ч.2 ЦК України встановлено, якщо між сторонами досягнуто всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулось повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення  договору не вимагається.

Як вбачається пояснень позивача на весні 2007 року між ним і відповідачем було досягнуто домовленості про купівлю-продаж цілого житлового будинку з господарськими будівлями й спорудами по АДРЕСА_1.

У відповідності до вимог ст.ст.182 і 657 ЦК України цей договір купівлі-продажу нерухомості мав бути посвідчений у нотаріальному порядку та правочин пройти державну реєстрацію.

           Норма закону на яку посилається позивач як підставу для задоволення свого позову, а саме ч.2 ст.220 ЦК України, не може бути судом застосована у цих спірних правовідносинах, виходячи з наступного.

         Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №6 «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначається, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає

 нотаріальному посвідченню дійсним, судам необхідно врахувати, що норма частини другої ст.220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.210 та 640 ЦК України пов’язується з державною реєстрацією, а тому вони не є укладеними і не створюють прав і обов’язків для сторін.

      Частиною першою ст.210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

      Згідно ст.657 ЦК України правочин договору купівлі-продажу житлового будинку або іншого нерухомого майна укладається у письмовій  формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

      Відповідно до ч.3 ст.640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а у разі необхідності нотаріального посвідчення і державної реєстрації – з моменту державної реєстрації.

      Таким чином відповідно до вимог закону правочин договору купівлі-продажу спірного будинку між сторонами у справі є неукладеним, а тому не має              передбачених законом підстав для задоволення цього позову.

       Крім цього самочинно збудована кухня відповідача не може бути предметом договору купівлі-продажу, оскільки згідно до ч.2 ст.376 ЦК України, особа яка самочинно здійснила будівництво нерухомого майна, е набуває права власності на нього.

 Тому відповідач не мав права на продаж цієї літньої кухні, як відповідного об’єкту нерухомості,  у складі вказаного будинку.

Питання розподілу між сторонами судових витрат згідно ст. 88 ЦПК України судом не вирішується, оскільки такої вимоги сторони не заявляли.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, ст.ст.182, 208,209,210,220,376,640,655-658 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

       ОСОБА_2 у задоволенні позову відмовити.

       Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.223 ЦПК України.

 Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через суд який його ухвалив, шляхом подачі протягом 10 днів з дня його проголошення заяви про апеляційне, а надалі апеляційної скарги в наступні 20 днів.

С у д д я –