Справа № 2А-372/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Ковель 28 травня 2010 року
Ковельський міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого судді Бондара В.М.
з участю секретаря Рижко О.М.
позивача ОСОБА_1
відповідача Романюка Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ковелі справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до інспектора ДПС взводу № 4 УДАІ УМВС у Волинській області старшого лейтенанта міліції Романюка Руслана В’ячеславовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора ДПС взводу № 4 УДАІ УМВС у Волинській області старшого лейтенанта міліції Романюка Руслана В’ячеславовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення. На обгрунтування своїх вимог вказав, що інспектором ДПС Романюком Р.В. його притягнуто до відповідальності за те, що він здійснив зупинку на перехресті вул. Грушевського, а також закінчився строк дії договору обов’язкового страхування транспортних засобів. Він не згідний з такими звинуваченнями, оскільки вважає, що подія мала місце 01.03.2010 року, а не 03.03.2010 року, як це зазначено в постанові. В протоколі він давав пояснення власноручно, але підпису свого не ставив. Просить скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, як незаконну.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої вимоги підтримав та просить їх задовольнити з викладених підстав. Пояснив суду, що він зупинив свій автомобіль в трикутнику, виділеному суцільними лініями білого кольору, біля кругового руху на перехресті вулиць Шевченка та Грушевського в м.Ковелі. До його підійшов інспектор ДАІ - відповідач по справі та сказав, що він неправильно здійснив зупинку свого транспортного засобу, оскільки вказане місце не передбачене для зупинки чи стоянки автотранспорту. Він не погодився з таким твердженням працівника ДАІ, оскільки поряд з його автомобілем стояли інші автомобілі. Потім працівник міліції сказав надати документи, коли він їх надав, то працівник міліції сказав йти до його службового автомобіля, де останній склав протокол, а пізніше виніс постанову. При цьому міліціонер зупиняв автомобілі і залучав водіїв в якості свідків. Він не погодився з працівником ДАІ, оскільки вважав, що нічого не порушив. Щодо страхового поліса, то він вважає, що нічого не порушив і його безпідставно притягнуто до відповідальності за вказане порушення. На даний час він усвідомив, що не мав права зупиняти свій автомобіль у вказаному місці, не мав права пересікати суцільну лінію дорожньої розмітки, тому просить зменшити суму штрафу. Не наполягає на виклик його свідка в судове засідання.
Відповідач Романюк Р.В. заявлені вимоги не визнав та просить в їх задоволенні відмовити. Пояснив суду, що він 03.03.2010 року перебував на службі і біля кругового руху на перехресті вулиць Шевченко та Грушевського він помітив автомобілі, які стояли на трикутнику, який з усіх сторін виділений суцільною білою лінією дорожньої розмітки. Коли він зробив зауваження водію ОСОБА_1 – позивачу по справі, то останній почав сперечатися, вказуючи, що крім його автомобіля стоять і інші автомобілі. Коли він почав оглядати надані ОСОБА_1 документи, то виявив, що строк дії страхового поліса закінчився, тому він зупинив декілька автомобілів, запросив осіб в якості свідків, склав протокол і виніс постанову відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Суд, заслухавши пояснення позивача, відповідача, з'ясувавши обставини справи, приходить до висновку, що позов безпідставний та не підлягає до задоволення.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Копією постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АС № 086567 від 03.03.2010 року стверджується, що інспектором ДПС взводу № 4 УДАІ УМВС у Волинській області старшим лейтенантом міліції Романюком Русланом В’ячеславовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 800 гривень на гр. ОСОБА_3 за те, що він 03.03.2010 року в 14.00 годин в м. Ковелі по вул. Грушевського керував автомобілем «Рено» д/н НОМЕР_1 та здійснив зупинку на перехресті, а також поліс обов’язкового страхування строк дії закінчився, чим порущив п.п. 15.9 «r», 2.1 «r» та скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Копією протоколу серії АС № 099995 від 03.03.2010 року стверджується, що інспектором ДПС взводу № 4 УДАІ УМВС у Волинській області старшим лейтенантом міліції Романюком Русланом В’ячеславовичем складено протокол відносно ОСОБА_3 про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 122 ч. 1, ст. 126 ч. 1 КУпАП. В своїх поясненнях ОСОБА_3 вказав, що «авто не керував, працівник ДАІ не представився, обізвав бовдуром, авто стояло».
У відповідності до положень ст. 11 КАСУ розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями ч. 2 ст. 71 КАСУ визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновками експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пунктом 2.1 «r» Правил дорожнього руху України визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний договір обов’язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу.
Пунктом 15.9 «r» цих же Правил заборонено зупинка на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини.
Як встановлено в судовому засіданні, що названі вимоги Правил позивачем ОСОБА_1 були порушені, а тому його вимоги про скасування постанови про притягнення до відповідальності є безпідставними та надуманими.
Судом в судовому засіданні встановлено, що матеріали адміністративної справи щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП містять достатньо доказів того, що ОСОБА_1 в порушення вимог Правил дорожнього руху пересік суцільну лінію дорожньої розмітки та здійснив зупинку у місці не визначеному для цих цілей. Крім того, поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/ 0849878 діяв тільки до 02.03.2010 року, на час перевірки його працівником міліції дія цього полісу закінчилася, а тому є всі підстави вважати, що ОСОБА_3 правомірно притягнутий до відповідальності і за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Суд оцінює, що інспектором ДПС взводу ДПС № 4 УДАІ УМВС у Волинській області Романюком Р.В. при притягненні ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності діяв у спосіб визначений чинним законодавством, тобто його дії є правомірними. Сам факт порушення Правил дорожнього руху в судовому засіданні фактично не заперечений самим позивачем.
Твердження позивача про те, що подія складання протоколу і винесення постанови мали місце 01.03.2010 року, нічим в судовому засіданні не підтверджена. Сам позивач не заперечує того, що 03.03.2010 року він міг у вказаний в постанові час перебувати у місці вчинення правопорушення.
Таким чином, суд оцінює, що відповідачем зібрано та надано суду достатньо доказів провини водія ОСОБА_3 у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 122 ч. 1 та ст. 126 ч. 1 КУпАП, а тому, винесену постанову про притягнення останнього до відповідальності слід залишити без змін, а в задоволенні позову ОСОБА_3 слід відмовити.
Судові витрати слід залишити за позивачем, згідно клопотання останнього.
На підставі ст.ст. 11, 71 КАСУ, ст. 251 КУпАП, керуючись ст.ст. 161-163 КАС України, С У Д, -
П О С Т А Н О В И В :
Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до інспектора ДПС взводу № 4 УДАІ у Волинській області старшого лейтенанта міліції Романюка Руслана В’ячеславовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення.
Судові витрати залишити за позивачем.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Ковельський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення з наступним поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження подано не було.
ГОЛОВУЮЧИЙ : В.М.БОНДАР