Справа № 2-452/10                                  

                                            РІШЕННЯ

                                                                 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

21 травня 2010 року

Київський районний суд м. Одеси  у складі :

головуючого судді: Сватаненка В.І.,

за участю секретаря: Забегловської Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом:

ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка дії в своїх та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 -  «Про визнання правочина дійсним, визнання права власності на дім, земельну ділянку, стягнення моральної шкоди та визнання договорів недійсними»;

за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 до ОСОБА_2, яка дії також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9 - «Про визнання недійними договорів, про визнання права власності в порядку спадкування за законом та вселення», -

                                  В С Т А Н О В И В :

Предметом спору є частина спадкового майна після смерті ОСОБА_11, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, до складу якої зокрема входить житловий будинок та земельна ділянка площею 0,1442 га., розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

26.03.2004 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним та про визнання права власності, згідно якого просила визнати дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1442 га., розташованої у АДРЕСА_1 та на розташований на ній  двоповерхового житлового будинку з надвірними прибудовами, готовністю 96 %, який був укладений між нею та ОСОБА_11

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від ІНФОРМАЦІЯ_1 позовні вимоги ОСОБА_1. були задоволенні у повному обсязі. 24.01.2005 року ОСОБА_1. звернулась до суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, а також 22.08.2005 року ОСОБА_4 звернувся до суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 29.08.2005 року ОСОБА_4 було відмовлено у прийомі зазначеної заяви.

У зв’язку з тим, що ОСОБА_1. відізвала свою заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 30.08.2005 року заява була повернена позивачу.

ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 29.08.2005 року, яка ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11.01.2006 року апеляційна скарга ОСОБА_4 була відхилена, ухвала Київського районного суду м. Одеси від 29.08.2005 року була залишена без змін.

8.12.2005 року ОСОБА_5 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від ІНФОРМАЦІЯ_1, яка ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19.05.2006 року  була задоволена та  рішення  Київського районного суду м. Одеси від ІНФОРМАЦІЯ_1 скасовано, цивільна справа повернута на новий розгляд до того ж суду, в іншому складі.    

Новий склад суду, розглядаючи справу з початку, звертає увагу, що позовні вимоги сторін по праві на протязі зазначеного тривалого часу змінювались, уточнювались та доповнювались.

Позивач – ОСОБА_1 26.03.2004 року звернулась до суду з позовом, який у подальшому був уточнений, стверджуючи, що ОСОБА_11 продав їй спірний будинок та земельну ділянку 5.09.2003 року, отримавши від неї грошові кошти у розмірі 180000 доларів США, про що склав відповідну розписку, у зв’язку з чим ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом про визнання правочину дійсним та визнання за нею право власності на вказаний житловий будинок та земельну ділянку, стягнення з ОСОБА_11 на її користь моральної шкоди у розмірі 300000 грн., а також визнання недійсним договір дарування від 28.01.2005 року, за яким ОСОБА_8 подарувала ОСОБА_7 вказаний будинок, та визнати недійсними договори купівлі-продажу від 1.04.2005 року, за якими ОСОБА_7 та ОСОБА_8 продали вказане майно ОСОБА_9

Позивачі – ОСОБА_5 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, 1992 року народження, та ОСОБА_4 – спадкоємці померлого ОСОБА_11 – звернулися з  позовом до суду у липні 2006 року, який у подальшому було ними уточнено, по якому просять суд визнати недійсним договір дарування від 28.01.2005 року, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_7, визнати недійсним договір купівлі-продажу від 1.04.2005 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_9, визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_4 право власності за кожним по ? частині спірного житлового будинку та земельної ділянки у порядку спадкування за законом після смерті їх батька ОСОБА_11, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, витребувати на їх користь вказані частки житлового будинку та земельної ділянки із чужого незаконного володіння ОСОБА_9, а також вселити їх до вказаного будинку.

 Представник ОСОБА_2 позов ОСОБА_1. визнала, проти задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5  заперечувала, пояснивши, що її чоловік ОСОБА_11 дійсно продав спірні будинок та земельну ділянку ОСОБА_1., отримавши від неї грошові кошти, але у подальшому не встиг через хворобу посвідчити договір купівлі-продажу у нотаріальній конторі.

ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9. та її представник позов ОСОБА_1 та ОСОБА_4, ОСОБА_14 не визнали, з заявленими доводами не погодились, заперечували проти їх задоволення.

Суд, вислухавши доводи, думку та пояснення учасників судового розгляду, ознайомившись з матеріалами цивільної справи, наданими та витребуваними доказами, вважає позов ОСОБА_1. не підлягаючим задоволенню, а позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 підлягаючим частковому задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин по справі.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України у редакції 1963 року та положеннями ЦК України у редакції 2003 року, оскільки правовідносини, які склалися між сторонами по справі, виникли на протязі часу дії нового та старого ЦК України.

Судом встановлені наступні фактичні обставини по справі.

Після тривалої хвороби, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_11, про що свідчить свідоцтво про смерть (а.с.30 том № 1) у клініці «Інто-Сана», до якої він був поміщений його родичами 3.10.2003 року.

Померлий за життя заповіту не склав, тому після його смерті відкрилась спадщина за законом, спадкоємцями першої черги якої були: дружина – ОСОБА_2, відповідно до свідоцтва про одруження (а.с.193 том № 1), їх неповнолітній син – ОСОБА_3, 1997 року народження, відповідно до свідоцтва про народження (а.с.194 том № 1),  також діти від першого шлюбу – син ОСОБА_4, 1992 року народження, та син – ОСОБА_4, 1986 року народження, що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с. 31 том № 1), які у встановленому порядку звернулись до нотаріальної контори з заявами для прийняття спадщини та оскільки інших спадкоємців не було кожний з них мав право на ? частину спадкового майна, до якого, зокрема, увійшли спірний житловий будинок та земельна ділянка.

Зазначене спадкове майно, а саме житловий будинок 96 % готовності та земельну ділянку, на якій він розташований, площею 0,1442 га. за адресою: м. Одеса, вул. АДРЕСА_1, спадкодавець ОСОБА_11 набув на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 3.09.2003 року, яким за ОСОБА_11 було визнано право власності на вказане нерухоме майно у порядку спадкування за законом після смерті його батька (а.с.6 том № 1).

Згідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.11.2004 року, дружина спадкодавця ОСОБА_2 та його діти – ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4 успадкували ? частину 50 % долі СФ ТОВ «Телекомпанія «Мелітопольське кабельне телебачення, ? частину 50 % долі СФ ТОВ «Альянс-М», ? частину 50 % долі СФ ТОВ «Альянс-Л», ? частину 50 % долі СФ ТОВ «Альянс-К» (а.с.201 том № 2).

Відносно даного спірного спадкового майна у вигляді житлового будинку та земельної ділянки свідоцтво про право на спадщину за законом не видавалось, у зв*язку з неправомірним вибуттям його із спадщини.

Судом були встановлені наступні обставини незаконного вибуття вказаного спадкового майна зі спадкової маси.

26.03.2004 року ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом (а.с.4-5 том № 1) про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на вказані будинок та земельну ділянку, посилаючись на те, що вона за домашньою угодою купила у ОСОБА_11 вказане майно, у зв’язку з чим останнім була підписана відповідна розписка від 5.09.2003 року, копію якої було надано до суду (а.с.19 том № 1).

Рішенням суду від 30.03.2004 року позов ОСОБА_1. був задоволений, договір визнаний дійсним та за нею визнано право власності на зазначений житловий будинок та земельну ділянку (а.с.24-25 том № 1).

У подальшому ОСОБА_1. отримала свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, видане ВК ОМР 16.07.2004 року на підставі розпорядження КРА ОМР № 943 від 9.07.2004 року (а.с.212).

На підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 8.12.2004 року право власності на вказане майно у вигляді житлового будинку та земельної ділянки набула ОСОБА_8, яка за нотаріально посвідченим договором дарування від 21.01.2005 року подарувала житловий будинок з надвірними спорудами ОСОБА_7, який у подальшому за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 1.04.2005 року продав будинок ОСОБА_9. (а.с.70 том № 2), яка також за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 1.04.2005 року купила у ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,1442 га. за вищезазначеною адресою (а.с.67 том № 2), у зв’язку з чим 15.07.2005 року отримала державний акт на дану земельну ділянку (а.с.66 том № 2).

Ухвалою Верховного Суду України від 27.09.2006 року скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 8.12.2004 року, за яким за ОСОБА_8 визнано право власності на спірні земельну ділянку та житловий будинок з надвірними спорудами, справу направлено на новий розгляд (а.с.204-206 том № 1).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19.05.2006 року скасовано рішення Київського районного суду м. Одеси від 30.03.2004 року,  яким за ОСОБА_1. визнано право власності на спірні земельну ділянку та житловий будинок з надвірними спорудами,  а справу направлено на новий розгляд (а.с.149-151 том № 1).

Ухвалою Верховного Суду України від 14.12.2007 року залишено в силі ухвала апеляційного суду Одеської області від 19.05.2006 року, (а.с.229 том № 1).

У зв*язку з викладеними обставинами, суд дає правову оцінку позову ОСОБА_1., який суд вважає необґрунтованим та недоведеним.

Суд звертає увагу на ряд розбіжностей в доводах, поясненнях ОСОБА_12

Представник ОСОБА_1 стверджувала, що її довіритель давала ОСОБА_11 грошові кошти у борг, але дані обставини ніякими достовірними доказами не були підтвердженні.

 З протоколу судового засідання від 30.03.2004 року, а саме з пояснень ОСОБА_1. вбачається, що рішення суду від 3.09.2003 року, за яким за ОСОБА_11 визнано право власності на вказане спадкове майно після смерті його батька набрало законної сили, хоча фактично набрало законної сили у травні .2004 року, у зв*язку з  поданням апеляційної скарги державної налогової інспекції Київського району м.Одеси.

Також, з того ж протоколу судового засідання вбачається, в якому зафіксовані пояснення ОСОБА_1., відповідно до яких вона  у підтвердження отримання грошей написала розписку, але невідомо, які та від кого позивач отримувала грошові кошти та у зв’язку з чим ( а.с.22, том 1-й).

Після ухваленого рішення суду від 30.03.2004 року ОСОБА_1. 24.01.2005 року звертається у суд з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, оскільки вважає, що рішенням суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_11 порушенні спадкові права його дітей, а також зазначила, що рішення суду від 3.09.2003 року, яким за ОСОБА_11 було визнано право власності у порядку спадкування за законом на вказане нерухоме майно, на момент укладання угоди не набрало законної сили (а.с.27-28 том № 1).

З вказаної письмової зави ОСОБА_1. вбачається, що дані обставини є суттєвими.

У подальшому ОСОБА_1. подає до суду письмову заяву та не заперечує проти задоволення заяви ОСОБА_2 про перегляд рішення суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 за нововиявленими обставинами (а.с.32 том № 1), але ОСОБА_2 з такою заявою до суду взагалі не зверталась.

Також, ОСОБА_1. подала до суду письмову заяву про відмову від позову, за якою вона відмовляється від своїх позовних вимог про визнання договору дійсним та визнання за нею право власності на житловий будинок та земельну ділянку, а також просить суд провадження по справі закрити (а.с.33 том № 1).

Такими заявами ОСОБА_1. вважала, що її діями дійсно могли бути порушенні законні права та інтереси спадкоємців ОСОБА_11, але у подальшому ОСОБА_1. просить суд не розглядати її заяву про перегляд рішення суду від 30.03.2004 року, у зв’язку з чим 29.08.2005 року подає до суду відповідну заяву (а.с.43 том № 1) та знову  претендує на вказане спірне майно з тих самих підстав.

Одночасно, ОСОБА_1 стверджує, що під час розгляду її позову у 2003 році у матеріалах справи був оригінал розписки, яку ОСОБА_11 написав власноруч, але пояснень та обґрунтованих доказів, що до матеріалів цивільної справи суду був наданий саме оригінал розписки ОСОБА_1 та її представником надано не було,  тому суд вважає, доводи ОСОБА_1 стосовно оригіналу власноруч написаної ОСОБА_11 розписки носять голослівний характер.

Між іншим, сама по собі розписка про отримання грошей не  являться підтвердженням укладання договору купівлі-продажу, але  ОСОБА_1  була надана її копія, оригінал наданий до суду не був.

Однак самого письмового договору купівлі-продажу між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 відносно житлового будинку та земельної ділянки, на якій він розташований укладено не було.

У зв*язку з таким висновком, суд надає правовий аналіз зазначеній розписці.

Діючим законодавством України визначені поняття правочину та договорів.

Правочином (різновидом яких є договори) є дії особи, безпосередньо спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, та є дійсним, якщо він відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для його чинності.

Договір купівлі-продажу — це договір, за яким одна сторона (продавець) зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (ціну). У такому договорі одна сторона передає майно, але замість нього отримує його вартість у грошах.

Досягнення сторонами договору купівлі-продажу згоди щодо предмета і ціни породжує обов’язок продавця передати річ у власність покупця і зустрічний обов’язок покупця сплатити певну грошову суму.

Договір купівлі-продажу є сплатним, двосторонньо-зобов'язуючим.

Двосторонній правочи – це погоджена дія двох сторін, спрямована на встановлення, зміну, припинення тощо цивільних правовідносин. Двосторонні правочини є договорами, для яких характерне узгодження волевиявлення двох сторін.

Оплатні правочини характеризуються наявністю зустрічного еквівалентного надання матеріальних чи нематеріальних благ. Оплатність може виражатися у наданні грошей тощо та визначається законом та домовленістю сторін.

Основною і визначальною ознакою договору є перехід майна у власність покупця.

Договір купівлі-продажу, як правило, має одноразовий характер і укладається переважно на те майно, що є в наявності і підготовлене для відчуження. При цьому продавцеві сплачується вартість відчужуваного майна лише у грошовому вираженні.

Право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

У зв*язку з чим суд звертає увагу на ту обставину, що на час написання від імені ОСОБА_11 розписки – 5.09.2003 року,  рішення Київського районного суду м. Одеси від 3.09.2003 року, за яким за ОСОБА_11 було визнано право власності у порядку спадкування за законом після смерті його батька на житловий будинок та земельну ділянку  не набрало законної сили, тому він не мав законних підстав його відчужувати 5.09.2003 року.

Розписка за своїм змістом та формою не є правочином (договором купівлі-продажу).

Більш того, ОСОБА_1 та її представником не було надано допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_11 були виконанні усі істотні умови договору, а саме спірне нерухоме майно – житловий будинок з надвірними спорудами та земельна ділянка не були передані ОСОБА_11- ОСОБА_1., а вона його від ОСОБА_11 майно не прийняла.  

Тому суд вважає, що договір купівлі-продажу вказаного спірного майна між ОСОБА_1. та ОСОБА_11 не укладався, тобто є неукладеним, оскільки в розписці відсутні встановлені законодавством необхідні умови для його укладання.

Встановивши, що правочин між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 є неукладеним, суд на цій підставі відмовляє ОСОБА_1. у задоволенні позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на спірне майно, а також, враховуючи, що ОСОБА_1. не надала судові належних доказів, що їй була заподіяна моральна шкода, то суд вважає в цій частині позовних вимог їй теж слід відмовити.

У відповідності зі ст. 227 ЦК України в редакції 1963 року, що діяла на момент виникнення правовідносин, при укладені договорів купівлі продажу потрібна нотаріальна форма договору, якщо хоча б однієї зі сторін договору є громадянин.

Відповідно до вимог ст. 47 ЦК України 1963 р. передбачалась можливість визнання дійсним такого правочину, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди.

Однак, під час розгляду даної цивільної справи, судом встановлено, що взагалі така угода між ОСОБА_1. та ОСОБА_11 не була укладена.

Позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як спосіб захисту своїх порушених цивільних прав обрали витребування майна від добросовісного набувача,  на підставі ст. 388 ЦК України 2003 р. через визнання недійсними попередніх договорів дарування та купівлі-продажу відповідно ст. 216 ЦК України.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_4 та ОСОБА_4 не були власниками спірного майна, а набули право по ? частини на житловий будинок та земельну ділянку в порядку спадкування за законом, а положеннями ст. 388 ЦК України передбачено захист прав саме власника шляхом витребування майна від добросовісного набувача, то суд вважає, що захист їх прав можливий  шляхом визнання недійсними правочинів відповідно ст.216 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що подальші договори дарування, купівлі-продажу необхідно визнати недійсними, оскільки особи, які їх укладали не мали на це законного права, тобто сторони за договорами, які відчужували спірне нерухоме майно не були їх законними власниками. А також на підставі викладеного, суд вважає за необхідне з метою захисту законних інтересів та прав спадкоємців – дітей померлого, визнати недійсним й державний акт на земельну ділянку, виданий на ім’я ОСОБА_9.

Відповідно до положень ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця – ОСОБА_4 та неповнолітній ОСОБА_6, які у встановленому порядку звернулись до нотаріальної контори.

З урахуванням наведеного, суд має підстави для визнання права на спадкування за вказаними спадкоємцями, що успадковують  зазначену частку земельної ділянки та житлового будинку з надвірними спорудами, при цьому судом береться до уваги й та обставина, що передбачені законом підстави для усунення їх від права на спадкування відсутні.

Враховуючи, що діти спадкодавця ОСОБА_11 – ОСОБА_4 та ОСОБА_4 позбавлені можливості без перешкод користуватись майном, які вони успадковують за законом після смерті свого батька та на яке суд визнає за ними право власності, суд вважає за можливе задовольнити їх вимоги  стосовно вселення до вказаного спірного житлового будинку.

Розглядаючи вимоги ОСОБА_4 щодо витребування майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_9., суд вважає, що вони не підлягають задоволенню, оскільки витребування майна з чужого незаконного володіння можливо лише на користь власника, від якого воно незаконно вибуло, а ОСОБА_4 – спадкоємці на момент вибуття майна з власності їх батька ОСОБА_11 не були зареєстрованими власниками вказаного спірного нерухомого майна.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його невизнання або оспорювання та кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права.

В України діє принцип верховенства права.

Суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 8, 10, 11, 15,  209, 210, 212, 213, 214, 215, 223, 294 ЦПК України, ст. 47 ЦК України (1963 р.), ст.ст. 16, 216, 388, 392,  1216, 1220, 1223, 1261,1268 ЦК України (2003 р.), суд, -

                                      В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 до ОСОБА_2, яка дії також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9 - « Про визнання недійсними договорів, про визнання права власності в порядку спадкування за законом та вселення» - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір дарування житлового будинку з надвірними спорудами за адресою:АДРЕСА_1 від 21.01.2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_16 за реєстром № 247, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_7.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 від 1.04.2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_16 за реєстром № 1346, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_9.

Визнати недійсними договір купівлі продажу земельної ділянки площею 1442 кв.м. від 1.04.2005 року, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та держаний акт на дану земельну ділянку на ім*я ОСОБА_9 серії ЯБ № 295573 від 15.07.2005 року.

Вселити ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка дії в своїх та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 «Про визнання правочина дійсним, визнання права власності на дім, земельну ділянку, стягнення моральної шкоди та визнання договорів недійсними» - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а також подання апеляційної скарги до Київського районного суду м. Одеси протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: