__________________________________________________________________________                                                

                                                                                                                                  Справа № 2-460/10.                        

                             РІШЕННЯ

                     ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

14 червня 2010 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого-судді:          Сватаненка В.І.

за участю секретаря: Забегловської Ю.Г., представників: позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2, ОСОБА_3,  відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом:

ОСОБА_1, ОСОБА_6 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_7, Перша державна нотаріальна контора, Третя державна нотаріальна контора – «Про скасування свідоцтва про право власності та визначення додаткового строку для прийняття спадщини» та за зустрічним позовом:

ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_9 – «Про визнання частково недійсним договору дарування», -

                                              ВСТАНОВИВ:

 28.09.2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 звернулися до суду з цивільним позовом до ОСОБА_4, третіх осіб Першої Одеської державної нотаріальної контори, Третьої Одеської державної нотаріальної контори, ОСОБА_7 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину від 25 березня 1974 року на ? частину житлового будинку за адресою АДРЕСА_2, виданного 25 березня 1974 року Першою Одеською державною нотаріальною конторою;  про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності видане ОСОБА_4 на   домоволодіння АДРЕСА_2, Виконавчим комітетом Одеської міської ради 28 січня 2004 року, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на 1/8 частину домовладіння за адресою АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 та 1/8 частину домовладіння за адресою АДРЕСА_2 за ОСОБА_6 за заповітом ОСОБА_10 після його смерті.

У подальшому позивачі змінили позовні вимоги та просили суд визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 25 березня 1974 року Першою Одеською державною нотаріальною конторою  ОСОБА_4 на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_10, визнати недійсним свідоцтво про право власності на частину в спільному майні чоловіка та жінки від 25 березня 1974 року, видане Першою Одеською державною нотаріальною конторою на ім’я ОСОБА_4, а також визнати недійсним договір дарування домоволодіння АДРЕСА_2 від 11.09.2004 р. укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9, визнати право власності в порядку спадкування за заповітом на ? частину домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 за ОСОБА_1  та на ? частини домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 за ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_10.  

В подальшому позивачі знову змінили позовні вимоги та просили суд визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, виданого 25 березня 1974 року Першою Одеською державною нотаріальною конторою ОСОБА_4 на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_10, визнати недійсним свідоцтво на право власності на частину в спільному майні чоловіка та жінки від 25.03.1974 року, яке видане Першою Одеською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_4,  визначити додатковий строк для надання заяви у нотаріальну контору про прийняття спадщини.

Свої позовні вимоги позивачі обґрунтовують наступними обставинами. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько – ОСОБА_10. На виділеній Одеською міською радою земельній ділянці батько до вступу в шлюб з ОСОБА_4 в період з 1948 року по 1955 рік побудував житловий будинок На момент закінчення будівництва будинку батько перебував у шлюбі з громадянкою ОСОБА_11. Після смерті батька, відповідачці - ОСОБА_4 Першою Одеською державною нотаріальною конторою 25 березня 1974 року були видані два свідоцтва про право на спадщину за законом на ? частини житлового будинку з надвірними будівлями та про право власності на частину в спільному майні чоловіка та жінки на ? частину житлового будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_2.

28 січня 2004 року виконавчим комітетом Одеської міської ради відповідачці ОСОБА_4 було видано свідоцтво на право власності на домоволодіння АДРЕСА_2. У липні 2007 року вони (позивачі) знайшли копію заповіту, складеного батьком 03 червня 1964 року, згідно з яким батько заповідав житловий будинок з надвірними будівлями у рівних частинах ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_12 На день смерті батька ОСОБА_1 була неповнолітньою і згідно ст. 535 ЦК України 1963 року мала право на обов’язкову долю, а їх мати – відповідач  ОСОБА_4 не мала права на ?  житлового будинку по вул. Офицерскій, 25 як дружина батька, так як будинок будувався, коли між ними шлюб не було укладено. Крім цього, позивачі вказують, що вони проживали в будинку, брали участь  у витратах  з ремонту будинку. Враховуючи вище вказане позивачі вважають, що їм повинно належати по ? частині домоволодіння.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_7  позов не визнали в повному обсязі, надали письмові заперечення та заяви про застосування судом позовної давності.

Відповідачі Перша Одеська державна нотаріальна контора та Третя Одеська державна нотаріальна контора належним чином повідомленні про час та місце судового розгляду надіслали листи в яких просили суд розглянути цивільну справу у  їх відсутності.

Під час розгляду  справи відповідачем – ОСОБА_4 було пред’явлено позов до позивачів – ОСОБА_1 та ОСОБА_13, третіх особи ОСОБА_12 ОСОБА_9 про визнання частково недійсним договору дарування від 11 серпня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_14, укладеного ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9 у власність: ОСОБА_1 3/100 частини; ОСОБА_6 7/50 частини та передачі у користування ОСОБА_1 приміщення: із літ. «А» ? 1-3 жила, 4/125 огорожі № 1-4, 4/125 мостіння 1, жилою площею 9,2 кв.м., у користування ОСОБА_6 приміщення: із літ. «А»; 2-4 жила, 2-5 коридор, літня кухня літ Н, гараж літ «О», 7/50 огорожі № 1-4, 7/50 мостіння1 жилою площею 13,9 кв. м. з моменту його укладення та анулювати реєстрацію права власності ( реєстраційний № 6514319) ОСОБА_1 на 3/100 частини домоволодіння та ОСОБА_6 на 7/50 частини домоволодіння по АДРЕСА_2, зроблену на підставі зазначеного договору дарування, зареєстрованому в реєстрі за № 3901.

ОСОБА_4 свої позовні вимоги обґрунтувала наступними обставинами. Будинок АДРЕСА_2 розташований на земельній ділянці площею  5023 кв. м., яка не приватизована. Дарування ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було фіктивним, тільки з тою метою, щоб приватизувати всю земельну ділянку, так як законодавством передбачено, що особа не може у місті приватизувати більше 0, 10 га землі. ОСОБА_1 та ОСОБА_6 по АДРЕСА_2 не проживали, не мали ніякої частки власності у житловому будинку, земельну ділянку не обробляли та не платили земельний податок та просила об’єднати позови в одне провадження.

Враховуючи, що обидва позови взаємопов’язані, сторонами по спору є одні і ті ж особи, предметом спору є частина одного і того ж домоволодіння, крім цього задоволення одного з позовів може виключити частково задоволення другого позову, суд ухвалою від 23.04 2009 р. на підставі ст. ст. 123, 126  ЦПК України об’єднав позови в одне провадження.

Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, третіх осіб, дослідивши витребувані та надані ними докази на основі повного та всебічного з’ясування обставин справи прийшов до наступних висновків.

30 листопада 1945 року виконкомом Одеської міськради депутатів трудящихся було прийнято Рішення № 1188 «Про порядок відводу і про розміри земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва генералам  і офіцерам Червоної Армії», а на підставі вказаного рішення 07 травня 1948 року між Управлінням  Головного Архітектора виконкому Одеської міської ради депутатів трудящихся та майором ОСОБА_10 було укладено договір на право безстрокового користування земельною ділянкою для індивідуального житлового будівництва по вул. Офіцерській у м. Одесі (а.с.40-41, 94-95).

Відповідно до Акту прийняття в експлуатацію індивідуального домовладіння від 23 квітня 1958 року приймальна комісія Приморського району м. Одеси  вирішила домоволодіння ОСОБА_10 за адресою АДРЕСА_2 рахувати прийнятим в експлуатацію (а.с.

Рішенням виконавчого комітету Приморської районної ради депутатів трудящихся від 09 травня 1958 року за № 313 Акт про прийняття в експлуатацію був затверджений, а ОСОБА_10 дозволялось вселитися в будинок по АДРЕСА_2. (а.с.44-45).

Вище вказані обставини свідчать, що право власності на домовладіння по вул. Офіцерській, 25 у ОСОБА_10 виникло 09 травня 1958 року.

Згідно свідоцтва про народження  НОМЕР_1 позивач ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2. ЇЇ батьком є ОСОБА_10 , а матірю  ОСОБА_4 (а.с.9).

З свідоцтва про народження та свідоцтва про укладення шлюбу вбачається, що позивач ОСОБА_1 народилася 25 вересня 1957 року. ЇЇ батьком є ОСОБА_10, а матірю ОСОБА_4 (а.с.8).

Відповідач ОСОБА_12  згідно свідоцтва про народження НОМЕР_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3. ЇЇ батьком є ОСОБА_10, а матірю ОСОБА_4 (а.с. 43).

В свідоцтві про одруження НОМЕР_3 вказано, що ОСОБА_10 та ОСОБА_17 15 грудня 1956 року уклали шлюб, після реєстрації одруження ОСОБА_17 присвоєне прізвище ОСОБА_10. (а.с.42).

Позивачі та відповідачі вказані обставини не заперечували, та пояснили, що після одруження їх батько та чоловік других шлюбів не укладав.

03 червня 1964 року ОСОБА_10 склав заповіт, який був нотаріально посвідчений нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_18, в якому ОСОБА_10 на випадок своєї смерті зробив заповітне розпорядження, згідно з якого належний йому житловий будинок, що знаходиться у м. Одесі по вул. Офіцерській, 25 він заповів своїй дружині ОСОБА_4  донькам ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_19 в рівних долях кожній. (а.с.7).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 помер. (а.с.6).

25 березня 1974 року Першою Одеською державною нотаріальною конторою  ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у розмірі ? (половина ) будинку з надвірними будівлями, що знаходиться у АДРЕСА_2, яке було зареєстроване 29 березня 1974 року в Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації в реєстрі під № 12 на ст. 23 кн. 74.

В цей же день ОСОБА_4 Першою Одеською державною нотаріальною конторою було також видано свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_10 на ?   (половину) будинку з надвірними будівлями, що знаходиться у АДРЕСА_2, у порядку спадкування за законом, яке було зареєстроване 29 березня 1974 року в Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації в реєстрі за № 12 на ст. 23 кн. 74. ( а.с.10-11).

Таким чином, судом встановлені наступні обставини, що ОСОБА_10 та ОСОБА_4 з 1948 року до смерті ОСОБА_10  в 1970 р. проживали однією сім’єю, в цей час мали трьох дітей,  спільно побудували домоволодіння по АДРЕСА_2, право власності на яке виникло 09 травня 1958 року після реєстрації шлюбу між ними.

У зв’язку з цим, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 мала право на ? частку  з надвірними спорудами у спільному майні подружжя на підставі ст. 22 КпШС України.

Вказані обставини підтвердили самі позивачі у первісному позові, вказавши, що при житті батькові та відповідачці ОСОБА_4 в рівних частинах належав житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_2, який вони побудували за рахунок власних коштів на виділеній земельній ділянці.

Суд не приймає до уваги надане позивачами свідоцтво про припинення одруження ОСОБА_10 з громадянкою ОСОБА_11, видане Київським РВ ЗАЦС  м. Одеса 28 жовтня 1964 року, так як суду не надано доказів де і коли був зареєстрований цей шлюб. Крім цього позивачами не надано ніяких доказів яке відношення мала ОСОБА_11 до будівництва житлового будинку.

Виходячи з викладеного, судом не встановлено будь-яких правових підстав для скасування свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у розмірі ? ( половина) будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_2 у м. Одесі, яке було видане Першою Одеською державною нотаріальною конторою 25 березня 1974 р. ОСОБА_4  

Відносно позовної вимоги про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_10 на ? (половину) будинку з надвірними будівлями у м. Одесі по АДРЕСА_2, яке було видане Першою Одеською державною нотаріальною конторою 25 березня 1974 р. ОСОБА_4 то позивачі не змогли уточнити свої вимоги, а саме в якій частині вказане свідоцтво підлягає визнанню недійсним.

Судом встановлені спадкові правовідносини. Відповідно до п. 5 Заключних та перехідних положень до ЦК України (2003 р.) правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини яка відкрилась та не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності ЦК України (2003 р.). Спадщина після смерті ОСОБА_10 відкрилась 24 жовтня 1970 р. та не була прийнята позивачами (спадкоємцями). У зв’язку з цим до даних правовідносин повинні застосовуватися положення ЦК України (2003 р.), який набрав чинності 01 січня 2004 року.

На день відкриття спадщини 24 жовтня 1970 р. позивачці ОСОБА_6 виповнився 21 рік, а позивачці ОСОБА_1 13 років, яка стала повнолітньою 25 вересня 1975 року.

Про прийняття спадщини відповідачкою та одержання свідоцтв ОСОБА_4 позивачам було відомо з 1974 року, але вони будучи повнолітніми з 1975 року до 2007 року з ніякими заявами не зверталися в нотаріальну контору про прийняття спадщини після смерті батька або з позовом до матері – ОСОБА_4 знаючи при цьому, що вони як діти  ОСОБА_10 мають право на спадщину після його смерті за законом.

Позивачі стверджують, що з самого народження до теперішнього часу проживають та зареєстровані за адресою АДРЕСА_2.

На підтвердження цих обставин позивач ОСОБА_20 надала суду довідку дільничного комітету громадськості №2, що вона дійсно проживає та зареєстрована за вказаною адресою, а також що по вказаній адресі проживають її діти ОСОБА_3, 1981 р. народження, ОСОБА_21, 1983 р. народження.

Крім цього позивач ОСОБА_6 надала суду довідку Поштового відділення №38, що вона одержує пенсію і кореспонденцію за адресою АДРЕСА_2.

Вказані довідки суд не приймає до уваги виходячи з наступного.

З домової книги АДРЕСА_2 вбачається, що позивач ОСОБА_6 (Шумлянська) була виписана з вказаної адреси  на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси 20.08.1986 р.

Із довідки ПП «ЖКС»Чорноморський» вбачається, що діти ОСОБА_1 – ОСОБА_3 та ОСОБА_21 з 1998 р. та 2000 р. постійно проживають та зареєстровані за адресою АДРЕСА_1. ( а.с.47).

Згідно з довідкою ДКГ №2 в будинку АДРЕСА_2 разом з відповідачем ОСОБА_4 проживає донька ОСОБА_12, онук ОСОБА_22 та правнук ОСОБА_22 ( а.с.104).

Відповідно до Акту комісії УКО-2 та сусідів позивачі ОСОБА_19 та ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 не проживають більше 10 років, не надають ніякої допомоги своїй матері ОСОБА_4 ( а.с.110).

Таким чином, судом встановлено, що позивачі ОСОБА_6 з 1970 року, а ОСОБА_1 з 1975 року, знаючи що після смерті їх батька ОСОБА_10 спадкове майно успадкувала їх матір – ОСОБА_4 протягом більше 30 років не зверталися в нотаріальну контору або з позовом до суду про порушення їх спадкових прав. Ніяких поважних причин, які б перешкоджали їм здійснити це не навели.

Більш того, 11.08.2004 року ОСОБА_6 та ОСОБА_1 свідомо прийняли в дар частки домоволодіння від ОСОБА_4 як від власника всього домоволодіння, що також свідчить про надуманість та безпідставність заявлених ними позовних вимог.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність становить три роки, у межах якого позивачі можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_12 згідно зі ст.. 267 ЦК України заявили про застосування судом позовної давності.

Суд, враховуючи, що від позивачів не надійшло клопотання відповідно до ст. 72 ЦПК України про поновлення строку для звернення до суду, а згідно ст. 267 п. 4 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові, суд відмовляє позивачам у задоволенні позову у повному обсязі.

 Відносно позову ОСОБА_4 про визнання частково недійсним договору дарування , судом встановлене наступне.

11 серпня 2004 року між ОСОБА_4 з однієї сторони та ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9 з другої сторони було укладено договір дарування частини домовладіння, який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_14

Відповідно до умов договору ОСОБА_4  передала безоплатно у власність частину домовладіння, розташованого АДРЕСА_2. ОСОБА_1 3/100  частини, ОСОБА_12  37/100,  ОСОБА_6 7/50, ОСОБА_9 2/25.( а.с.80-81).

Вказаний договір дарування був зареєстрований КП «ОМБТІ та РОН» 19.08.2004 року за № 6514319.( а.с. 82).

ОСОБА_6 позовні вимоги ОСОБА_4 у судовому засідання визнана у повному обсязі та пояснила, що  договір дарування  фіктивний, домовленість була зовсім іншою. Через рік після укладення договору дарування їй повинно було бути передано в дар ? домоволодіння  і ділянку приватизованої землі.

Представники ОСОБА_1 – ОСОБА_21 та ОСОБА_3 позов ОСОБА_4 визнали і пояснили, що договір дарування не відповідає усним домовленостям. Через рік після укладення договору дарування ОСОБА_1 повинно   було бути передано в дар ? домоволодіння і ділянку приватизованої землі.

ОСОБА_6 пояснила суду, що вона співвласником  будинку АДРЕСА_2 не була, не проживала там, але користувалася однією кімнатою та земельною ділянкою.

Представники ОСОБА_1 показали в суді, що з 1997 року вони та їх мати ОСОБА_1  в будинку 25 по вул. Офіцерській не проживають, а проживають разом з батьком  у АДРЕСА_1.    

Треті особи ОСОБА_12 та ОСОБА_9 позов ОСОБА_4 визнали у повному обсязі та пояснили, що  договір дарування у цій частині  є недійсним, а був укладений тільки для того щоб приватизувати всю земельну ділянку. В іншій частині договір дарування є дійсним, так як вони проживають та зареєстровані за вказаною адресою і фактично користуються частками домоволодіння, які одержали в дар від ОСОБА_4    

Таким чином, судом встановлені наступні обставини, що договір дарування укладений  11 серпня 2004 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_14, в частині передачі безоплатно у власність 3/100 частини домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_2 у м. Одессі ОСОБА_1 і 7/50  частини    ОСОБА_6  є фіктивним.

Відповідно до п.5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, визнається судом згідно ст. 234 ЦК України недійсним.

Одночасно суд також понолює ОСОБА_23 строк позовної давності, який був пропущений нею з поважних причин, оскільки вона є інвалідом 1-ї групи, у зв*язку з чим за станом здоров’я не змогла своєчасно захистити свої права.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст.7, 8, 10, 11,  15,  209, 212,  213, 214, 215, 223, 294  ЦПК України,  ст.ст. 15, 16, 203, 215, 216, 234 ЦК України, суд, -                    

                                      ВИРІШИВ :

 Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_9 – «Про визнання частково недійсним договору дарування» задовольнити повністю.

Поновити ОСОБА_4 строк на звернення до суду з даним позовом.

Визнати частково недійсним договір дарування від 11 серпня 2004 року, посвідчений  приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_14,  укладений ОСОБА_4 з ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9  в частині   дарування у власність ОСОБА_1 3/100 частини домовладіння розташованого  у АДРЕСА_2,  ОСОБА_6 7/50 частини домовладіння, розташованого у м. Одесі по вул. Офіцерській 25 та передачі у користування ОСОБА_1  приміщення : із літ."А ":1/2 1-3  жила, 4/125 огорожі №1-4, 4/125 мостіння 1, жилою площею 9,2 кв.м.,  у користування ОСОБА_6  приміщення: із літ. "А": 2-4 жила, 2-5 коридор, літня кухня літ.Н, гараж літ. "О", 7/50 огорожі №1-4,7/50 мостіння 1 жилою площею 13,9 кв.м. з моменту його укладення.

 Анулювати реєстрацію права власності (реєстраційний № 6514319) ОСОБА_1 на 3/100 частини домовладіння по АДРЕСА_2 та ОСОБА_6 на 7/50 частини домовладіння по АДРЕСА_2, зроблений на підставі договору дарування від 11 серпня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_14, зареєстрованому в реєстрі за № 3901.

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_6 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_7, Перша державна нотаріальна контора, Третя державна нотаріальна контора – «Про скасування свідоцтва про право власності та визначення додаткового строку для прийняття спадщини» відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а також подання апеляційної скарги до Київського районного суду м. Одеси протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя :