Справа №2а-2626
2010 рік
ПОСТАНОВА
Іменем УКРАЇНИ
31 березня 2010 року Ворошиловський районний суду м. Донецька у складі:
головуючого - судді Орєхова О.І.,
при секретарі – Сапроновій М.І.,
за участю позивача – ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни», -
ВСТАНОВИВ:
04 березня 2010 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька про поновлення строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги «дітям війни».
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус «дитини війни» у зв'язку з чим, у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 1 січня 2006 року їй повинна виплачуватися соціальна допомога у розмірі 30 % відсотків мінімальної пенсії за віком. Їй така допомога не виплачувалась.
Верховна рада України своїм Законом України № 3235 - 1V від 20.12.2005р. «Про Державний бюджет України на 2006 рік», ст. 77 та ст. 110 та Законом України № 489 – V від 19.12.2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст. 71 п. 12 призупинила дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Однак Конституційний Суд України своїм рішенням № 6рп/2007 від 09.07.2007 р. по справі № 1-29/2007 р., керуючись ст. ст. 147, 150, 152 Конституції України та ст. ст. 45, 51, 61, 63, 65 Закону України «Про Конституційний Суд України», вирішив: п. 1 визнати таким, що не відповідає Конституції України і є неконституційним положенням Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» п. 12 ст. 71, яким зупинено дію ст. 6 Закону України № 2195 - 1V від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни»; п. 3 положення ст.. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», № 489 – V від 19.12.2006 р. визначен неконституційним; п. 5 рішення Конституційного Суду України в цій справі має преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, п. 6 рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені, або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Згідно ч. 2 ст. 19 та ч. 3 ст. 22 Конституції України органами державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законом України. Таким чином, зважаючи на вищевикладене, невиплата їй соціальної допомоги, передбаченої ст. 3 Закону країни «Про соціальний захист дітей війни», є протиправною і такою, що суперечить Конституції України та Законам України.
Просить суд поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод і інтересів за 2007, 2008, 2009 та зобов’язати УПФУ в Ворошиловському районі м. Донецька нарахувати на її користь недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2007, 2008, 2009 р.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала свої позовні вимоги, надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просила суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав суду заперечення на позов, в яких зазначив що Закон України "Про соціальний захист дітей війни" в ст.7 чітко визначив, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Держанного бюджету України. Ч. 2 ст. 95 Конституції України встановлює, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Згідно ч. 5 ст. 18 Закону України "1 Іро загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі не передбачені цим Законом. Кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України і не підлягають оподаткуванню (ч.2 ст.72 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"). Відповідно до ч. 2 ст. 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат та на цілі не передбачені цим Законом. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано не конституційними положення п. 12 ст.71. ст.1 II Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та ці положення втратили чинність. Таким чином, норми ст. 6 Закону України "1 Іро соціальний захист дітей війни" є діючими з 09.07.2007. Разом з тим. Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» не передбачені виплати відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вказує на те, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25. а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом (ч. 1 ст. 28). Проте частиною 3 цієї етапі встановлено, то мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацем першим частини І цієї стані застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, а тому щодо пенсіонерів, яким доплата до пенсій призначена за іншими спеціальними законами, у тому числі і на підставі Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зазначений у частині 1 етапі 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розмір мінімальної пенсії за віком не застосовується. Розмір доплати до пенсії, встановлений ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", був визначений, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, який для цієї категорії пенсіонерів законодавчо встановлений не був. Положення частини 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо встановлених обмежень застосування розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного частиною 1 цього Закону. Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України, не визнавалися, а тому підлягають виконанню. Отже вимоги про те, що базова мінімальна пенсія за віком при обчисленні доплати до пенсії з урахуванням положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" новина визначатися згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суперечить законодавству, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Статтею 99 КАСУ встановлено річний строк звернення до суду. Позивач зазначає, що про факт порушення прав йому стало відомо у зв'язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним судом України 09.07.07. тобто ще у липні 2007 року. З позовом позивач звернувся після спливу зазначеного річного строку. Згідно ст. 100 КАСУ пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. УІІФУ в Ворошиловському районі м. Донецька наполягає на пропущенні позивачем строку звернення до суду. Просив суд розглянути справу у його відсутність.
Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка має правовий статус «дитина війни», що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1
Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані такими, що не відповідають Конституції.
Таким чином, за період з 1 січня 2006 року до 31 грудня 2007 року положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, були чинними лише з 9 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.
Тобто, за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року позивачка мала право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчій актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Отже, вимоги позивачки щодо зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька здійснити перерахунок підвищення до пенсії «дитини війни» у 2008 році підлягає задоволенню лише з 22 травня 2008 року.
Відповідно до статті 6 Закону України, "Про соціальний захист дітей війни" (у редакції від 18.11.2004, чинній у 2009 році) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких, є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни».
Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що позивач 04 березня 2010 року звернувся до Ворошиловського районного суду м. Донецька з адміністративним позовом до відповідача про порушення своїх прав.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідач в запереченнях наполягав на застосуванні строку звернення до суду.
Позивачем не зазначені причини поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду.
На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що вимоги позивачки про підвищення пенсії як дитині війни підлягають задоволенню за період з 04 березня 2009 року по 31 грудня 2009 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, в іншій частині позовних вимог позивачці відмовити, оскільки не ґрунтуються на законі.
Керуючись Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік», Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України, Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року , Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ст. ст. 2, 11, 17, 18, 87, 99, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 недоплачену щомісячну державну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 04 березня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Ворошиловського районного
суду м. Донецька О.І. Орєхов