ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

27 січня 2016 року Справа № 907/70/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Алєєвої І.В., Рогач Л.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітес-Тур"

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 22.06.2015

у справі№ 907/70/14 Господарського суду Закарпатської області

за позовомПрокурора Міжгірського району Закарпатської області в інтересах держави

до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів- Репинської сільської ради - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітес-Тур" Відділ Держземагенства в Міжгірському районі Закарпатської області

про визнання недійсним та скасування рішення Репинської сільської ради від 27.02.05 та визнання недійсним договору оренди землі, зобов'язання відділу Держкомзему у Міжгірському районі скасувати державну реєстрацію договору оренди землі та про повернення у власність держави земельну ділянку площею 4,9257 га (кадастровий номер 2122486001:08:003:0001-2122486001:08:003:0040)

ВстановиВ:

Перевіривши матеріали касаційної скарги та доданих до неї документів, колегія суддів дійшла висновку, що вона не може бути розглянута Вищим господарським судом України, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Так, визначаючи розмір судового збору, який підлягає сплаті до державного бюджету, заявником не було враховано таке.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок сплати та розмір ставок судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011, що набрав чинності 01.11.2011.

01.09.2015 набрав чинності Закон України від 22.05.2015 №484-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору"

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції від 01.09.2015) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 1 січня 2015 року розмір мінімальної заробітньої плати становить 1218 грн.

Частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції від 01.09.2015) встановлено ставки судового збору у таких розмірах: за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду - 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Як вже зазначалося в ухвалі Вищого господарського суду України від 30.09.2015 та вбачається з матеріалів касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітес-Тур" № 8 від 03.11.2015, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 (якою скасовано рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.03.2015, та прийнято нове рішення, яким позов задоволено в частині двох немайнових вимог) оскаржується в повному обсязі, у зв'язку з чим скаржник зобов`язаний сплатити судовий збір з позовної заяви, яка містить дві немайнові вимоги, а саме немайнову вимогу - про визнання недійсним та скасування рішення Репинської сільської ради та немайнову вимогу - про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

На момент подання позову діяла редакція Закону України "Про судовий збір", яким було встановлено ставки судового збору у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру: 1 розмір мінімальної заробітньої плати.

З урахуванням вищенаведеного розмір судового збору на момент подання касаційної скарги (03.11.2015) на постанову апеляційного суду (відповідно до редакції Закону України "Про судовий збір" від 01.09.2015) становить 2923,20 грн. (120 відсотків ставки від 1 розміру мінімальної заробітної плати х 2 немайнові вимоги).

За таких обставин, доданий до матеріалів касаційної скарги платіжний документ № 167 від 10.07.2015 про перерахування скаржником судового збору в сумі 1278 грн. за подання касаційної скарги не може бути визнане судом належним доказом сплати судового збору у встановленому законодавством розмірі.

Відповідно до пункту 4 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Окрім того, відповідно до статті 110 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Відповідно до частини 2 статті 105 цього Кодексу постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

З врахуванням правил частини 3 статті 50 та частин 3, 4 статті 51 цього Кодексу щодо встановлення, обчислення та закінчення процесуальних строків перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок; у випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день; процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку.

Відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України щодо закінчення процесуального строку обчислюваного днями, строк на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2015, закінчився 13.07.2015.

03.11.2015 (згідно з штампом поштового відділення на конверті, в якому направлено касаційну скаргу № 8 від 03.11.2015 до Львівського апеляційного господарського суду) Товариство з обмеженою відповідальністю "Сітес-Тур" звернулося до Вищого господарського суду України з пропуском процесуального строку, встановленого законом для її подання та без клопотання про його відновлення, тобто без дотримання вимог статті 53 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 53 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може за заявою сторони відновити пропущений строк в разі наявності поважних обставин пропуску цього строку.

Клопотання про відновлення пропущеного строку для подання касаційної скарги Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітес-Тур" не заявлено.

Подання касаційної скарги після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України є підставою для повернення касаційної скарги без розгляду.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 50, 51, 53, 86, 105, 108, 110, пунктом 5 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітес-Тур" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 у справі № 907/70/14 Господарського суду Закарпатської області повернути без розгляду.

Головуючий Т. Дроботова

Судді І. Алєєва

Л. Рогач