Україна
Донецький окружний адміністративний суд
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 жовтня 2024 року Справа№200/5078/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Зінченка О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
24 липня 2024 року ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_2 (далі- відповідач), з урахуванням уточнених позовних вимог, в якій просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні (за станом здоров`я) у відставку в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 20 повних календарних років служби, відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 20 календарних років служби в сумі 403220,80 грн. (чотириста три тисячі двісті двадцять гривень 80 копійок), з урахуванням вже виплачених коштів за 5 років військової служби з дня останнього зарахування на службу в сумі 100805,20 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 21.12.2020 року по 24.04.2024 року проходив військову службу за контрактом на посадах осіб офіцерського складу у військовій частині НОМЕР_2 . Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по стройовій частині) від 24.04.2024 року № 115 позивач звільнений з військової служби у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров`я) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Наказом зазначено, що вислуга років позивача становить 20 повних календарних років, проте одноразову грошову допомогу при звільненнї з військової служби виплачено відповідачем не 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 20 календарних років служби, а тільки 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 5 років військової служби з дня останнього зарахування на службу в сумі 100805,20 грн.
Вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою суду від 29.07.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України протиправними дій та стягнення коштів залишено без руху, встановлено особі, яка звернулася із позовною заявою, десятиденний строк від дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду уточненої позовної заяви із зазначенням відповідача у справі, який є юридичною особою, вказати його код ЄДРПОУ та відомості про наявність або відсутність у нього електронного кабінету, а також направити такому відповідачеві копію позовної заяви, а докази такого направлення надати до суду.
Позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі.
12 серпня 2024 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
У встановлений судом термін відповідачем до суду наданий відзив на позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. Зазначив, що у період з 10.08.1993 по 05.02.1998 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ.
Відповідно до копії довідки з Управління МВС України в Донецькій області № 488 л/с від 29.12.2018 вислуга років позивача станом на дату звільнення з органів внутрішніх справ (05.02.1998) становила в календарному обчисленні 14 років 06 місяців 27 днів, з них служба в ОВС - 04 роки 05 місяців 26 днів, служба в ЗС - 10 років 01 місяць 01 день.
При звільненні з органів внутрішніх справ у 1998 році позивач набув право на отримання грошової допомоги, передбаченої статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі, визначеному пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» (у редакцій, чинній станом на день першого звільнення з органів внутрішніх справ).
Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 12.03.2024 №234 (виключений зі списків особового складу Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по стройовій частині від 24.04.2024 №115).
Враховуючи, що в розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутня інформація щодо нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги при попередньому звільненні з органів внутрішніх справ, відповідно до вимог частини 2 статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, позивачу виплачена одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в Збройних Силах України, тобто за п`ять повних календарних років починаючи з 2018 по 2024 роки, оскільки при попередньому звільненні він набув право на виплату вказаної допомоги.
Позивач на момент написання рапорту про звільнення та під час виключення його зі списків військової частини на адресу командира військової частини НОМЕР_2 стосовно нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 20 повних календарних років служби командування належним чином не повідомляв.
На підставі вищезазначеного просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
В подальшому позивачем надано відповідь на відзив, в якій зазначив, що ним подавався рапорт від 24.04.2024 № 61658, відповідно до якого просив про виплату одноразової грошової допомоги при звільненні саме за 20 календарних років служби, так як раніше такої грошової допомоги не отримував. Відповідач, на думку позивача, не бере до уваги того, що у 1998 році при звільненні з органів внутрішніх справ за власним бажанням з вислугою 14 років 06 місяців позивач не набув право на пенсію, оскільки не мав необхідної вислуги для нарахування пенсії, а тому приписи Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на нього не розповсюджувались і він на той час не набув права на отримання грошової допомоги при звільненні.
У відповіді на скаргу від 24.06.2024 № М-53017/Л про перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні, відповідач посилається на те, що звільняючись зі служби в ОВС за власним бажанням 05.02.1998 року, позивач мав право на отримання грошової допомоги в розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України, яку у 1998 році встановлено на рівні 5-ти місячного грошового забезпечення. (п.10 постанови КМУ від 17.07.1992 №393 в редакції постанови від 03.09.1997 р.). На думку позивача такі посилання спростовуються листом Міністерства внутрішніх справ України №6993/Тр від 17.12.1996р., в якому зазначено, що одноразова грошова допомога в розмірі 5-ти місячного грошового забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу при звільненні їх зі служби за віком, хворобою, скороченням штату без права на пенсію, тоді як позивач звільнений наказом УМВС України в Донецькій області за власним бажанням.
Саме така правова позиція щодо застосування вказаних норм законодавства викладена в постанові КАС ВС від 08.07.2020 року по справі № 487/3880/16- а. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Згідно з витягом з послужного списку проходив військову службу у Лавах Збройних Сил СРСР у період з 05.08.1982 по 06.10.1992 та на підставі Положення про проходження військової служби офіцерським складом Збройних Сил СНД звільнений з військової служби у запас за статтею 59 пункту «а» (за скороченням штату) та направлений на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У період з 10.08.1993 по 05.02.1998 проходив службу в органах внутрішніх справ.
Відповідно до копії довідки з Управління МВС України в Донецькій області № 488 л/с від 29.12.2018, вислуга років ОСОБА_1 станом на дату звільнення з органів внутрішніх справ (05.02.1998) становила в календарному обчисленні 14 років 06 місяців 27 днів, з них служба в ОВС - 04 роки 05 місяців 26 днів, служба в ЗС - 10 років 01 місяць 01 день.
В подальшому 08.11.2018 позивач вдруге прийнятий на військову службу у Збройних силах України, яку проходив до 24.04.2024 та звільнений у відставку, згідно з підпунктом «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 12.03.2024 №234 (виключений зі списків особового складу Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по стройовій частині від 24.04.2024 №115).
Відповідно до копії рапорта від 24.04.2024, копія якого наявна в матеріалах справи, позивач, серед іншого просив виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні за 20 календарних років служби, так як раніше такої грошової допомоги не отримував.
Позивачу виплачена одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в Збройних Силах України, тобто за п`ять повних календарних років починаючи з 2018 по 2024 роки.
Позивач звернувся до відповідача зі скаргою від 24.06.2024 № М-53017/Л стосовно виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні.
Відповіддю на скаргу від 22.07.2024 позивача, серед іншого, повідомлено, що підстави для внесення зміни до наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 24.04.2024 №11 в частині виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за двадцять календарних років, наразі відсутні.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 1 Закону №2011-XII передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію визначено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ.
Частиною 6 статті 9 Закону №2262-ХІІ передбачено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Відповідно до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» (в редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби – 24 квітня 2024 року) зазначеним в абзаці першому цього пункту військовослужбовцям, поліцейським і особам рядового і начальницького складу, які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги.
Порядок виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби регламентовано розділом XXXII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260.
Згідно з п. 1 розділу XXXII Порядку № 260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Приписами п. 7 розділу XXXII Порядку № 260 та ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ визначено, що у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання одноразової грошової допомоги, установленої Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Військовослужбовцям, які звільняються з військової служби відповідно до підпункту “б” пункту три частини п`ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення здійснюється відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Пунктом 2 статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” визначено, що у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, крім тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Суд зазначає, що факт набуття чи ненабуття позивачем права на виплату одноразової грошової допомоги при попередньому звільненні, відповідно до частини другої статті 15 Закону N 2011-XII є ключовим при вирішенні питання зарахування/не зарахування періоду попередньої служби для розрахунку одноразової грошової допомоги у разі повторного звільнення військовослужбовця з військової служби та без встановлення якого надати оцінку правомірності вчинених відповідачем дій щодо періоду нарахування одноразової грошової допомоги позивачу неможливо.
Як встановлено судом вище, у період з 10.08.1993 по 05.02.1998 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ.
Відповідно до копії довідки з Управління МВС України в Донецькій області № 488 л/с від 29.12.2018 вбачається, що вислуга років ОСОБА_1 станом на дату звільнення з органів внутрішніх справ (05.02.1998) становила в календарному обчисленні 14 років 06 місяців 27 днів, з них служба в ОВС - 04 роки 05 місяців 26 днів, служба в ЗС - 10 років 01 місяць 01 день.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, чинній на момент звільнення позивача з органів внутрішніх справ у 1998 році) військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які звільняються зі служби, членам сімей відповідних категорій військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та пенсіонерам з їх числа, які втратили годувальника, виплачується допомога в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 10 Постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» (в редакції, чинній на момент звільнення позивача з органів внутрішніх справ у 1998 році) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при звільненні з військової служби або з органів внутрішніх справ виплачується грошова допомога у розмірі 5-місячного грошового забезпечення.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що вказані норми права встановлюють певні умови, за яких виникає право на виплату одноразової грошової допомоги.
Так, зазначена допомога виплачується особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяких іншим особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно положень пунктів «а», «б» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, яка діяла станом на момент звільнення позивача у 1998 році) право на пенсію за вислугою строків служби мають: особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають на день звільнення зі служби вислугу на військовій службі або на службі в органах внутрішніх справ 20 років і більше; особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільнені зі служби за вислугою строків служби, за віком, за станом здоров`я, у зв`язку із скороченням штатів або організаційними заходами і які на день звільнення досягли 45-річного віку, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.
Отже, у 1998 році при звільненні з органів внутрішніх справ з вислугою 14 років 06 місяців 27 днів позивач не набув право на пенсію, оскільки не мав необхідної вислуги для нарахування пенсії, а тому приписи Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на нього не розповсюджувались.
За таких обставин, оскільки позивач на час його звільнення з органів внутрішніх справ не набув права на отримання вказаної разової грошової допомоги, то відповідно до частини шостої статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», він має право на її отримання під час повторного звільнення з органів внутрішніх справ із врахуванням вислуги років при попередньому звільненні.
Разом з тим, відповідно до преамбули Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» він визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Натомість листом Міністерства внутрішніх справ України №6993/Тр від 17 грудня 1996 року передбачено виплату вихідної допомоги особам звільненим за власним бажанням без права на пенсію, яка не є одноразовою грошовою допомогою при звільненні відповідно до статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Аналогічні правові висновки містяться в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.07.2020 по справі 487/3880/16.
Нормами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Докази отримання позивачем одноразової грошової допомоги при звільненні позивача з органів внутрішніх справ в 1998 відсутні.
Отже, враховуючи той факт, що на час звільнення з органів внутрішніх справ у 1998 році позивач мав вислугу 14 років 06 місяців 27 днів, звільнявся за власним бажанням, на той час не мав права на пенсію, він не набув права на отримання грошової допомоги відповідно до статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не отримав її, тому одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби в 2024 році повинна виплачуватися за період календарної служби позивача з дня його останнього зарахування на службу з урахуванням періоду попередньої служби в збройних силах та органах внутрішніх справ за кожний повний календарний рік служби.
Разом із цим суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Оскільки відповідачем на час розгляду справи не нараховавана спірна грошова допомога позивачеві, суд вважає, що у розглядуваному випадку позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні (за станом здоров`я) у відставку в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та зобов`язання Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні (за станом здоров`я) у відставку в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, з урахуванням виплачених сум та висновків суду.
Враховуючи те, що норми КАС України та Закону України "Про судовий збір" не передбачають розподілу (стягнення) судових витрат, які не були здійснені, тому питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 2-17, 19, 20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124, 125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні (за станом здоров`я) у відставку в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу при звільненні (за станом здоров`я) у відставку в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, з урахуванням виплачених сум та висновків суду.
Повний текст рішення складено та підписано 11 жовтня 2024 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.В. Зінченко